Важко людині відчути себе щасливою, особливо людині звичайній, виходцю з простого народу. Таким був і Григорій Сковорода. Тому не дивно, що, живучи серед простих людей, знаючи їхні думки і прагнення, він звернувся до проблеми сутності людини, її щастя. Адже відомо, що щастя всміхається тільки багатим. Що ж таке щастя, як трактує його Г. Сковорода? Виявляється, що істинне щастя не існує у готовому вигляді, а виробляється людиною в процесі життя, трудової діяльності, в бунті проти соціального рабства. Значить, головне - це воля, яка є даром і благом людини. Це дано їй від народження, але через злу волю віднято від неї гнобителями та визискувачами. Мислитель мріяв про свободу для покріпаченого селянства. «Мені вольность одна єсть нравна», - писав він. Дуже показовим є прославлення Богдана Хмельницького як «батька вольності», як вірного сина українського народу:
Будь славен вовек, о муже избранне, Вольності отче, герою Богдане!

На думку автора, істинна сутність людини полягає в працелюбстві, а її щастя - в пізнанні та самовдосконаленні на основі «сродної» життєвої діяльності. Праця самою природою призначена супроводжувати все життя людини, вона - всеперемагаюча сила; без неї нема ніякого людського добра. Зрештою, жити - це діяти, «жизнь и дело єсть то же». Але праця стає радістю і щастям лише тоді, коли вона відповідає індивідуальним природним нахилам людини, є «сродною», вільною. «Несродная» праця не приносить ні насолоди, ні морального задоволення, а суспільству завдає непоправної шкоди. Така праця є мукою, вона позбавляє людину «радощів сердечних», прирікає її на гіркий смуток. Тому і закликає Сковорода: «…но смотри тьі, что тебе сродное».

Саме про таку «сродну працю» і є байка Г. Сковороди «Бджола і Шершень». Щоб відчути себе щасливим, треба працювати, як бджола - інакше опинишся в числі шершнів, «що живуть крадіжкою чужого». Для людини ж, я вважаю, це принизливе становище. Якщо хочеш відчувати себе потрібним людству, якщо хочеш не залежати від інших, то шлях твій повинен лежати у бік бджіл, бо «бджола - це мудра людина, що у своєму сродному ділі працює».

Що ж ще є головним для того, щоб стати щасливим? Це пізнання людиною світу та самовдосконалення. Адже тільки пізнавши себе, свою внутрішню натуру, можна дізнатися про свої можливості, мати впевненість у своїх здібностях, визначити своє місце в суспільстві і принести йому найбільшу користь. Природа створює для кожної людини можливості бути щасливою, вона не закриває їй шляхів до щастя, а наділяє необхідними для цього даними. Кожен з нас повинен жити так, як велить внутрішня природа: «познать себе самого, и сьіскать себе самого, и найти человека - все сіє одно значит».

Сковорода шукає душевної рівноваги осторонь від суєтного світу, мріє про гармонію з природою:
О дуброва! О свобода! В тебе я начал мудреть.
До тебе моя природа, в тебе хощу и умреть.

Автор дотримується думки, що справжнє щастя людини полягає не в багатстві, славі, чинах, а в душевному спокої. У «Разговорі пяти путников» підкреслюється думка, «что родное щастіе ни в знатном чине, ни в теле дарованія, ни в красной стране, ни в славном веке, ни в високих науках, ни в богатом изобиліи». Щастя живе і в нашому серці - це любов. Любов до усього світу. Адже це - «скарб, радість, життя і слава». Людина, яка не вміє любити - мертва, бо вона не відчуває тепла, яке дарує це чудове почуття. Але треба не просто любити за щось: за гроші, славу. Треба істинно любити, адже любов - «це початок, середина і кінець, альфа і омега». Мабуть, Г. Сковорода був дуже щасливою людиною, бо так докладно описав, що таке щастя. Справді, я погоджуюся з ним, що щастя - це і любов, велика і непідкупна; це і воля - адже без волі людина перетворюється на раба; це і праця, яка тобі до душі, а значить, приносить користь усьому суспільству; це і самопізнання та самовдосконалення; це і душевний спокій. Якщо у людини все це є, до чого лине її душа - така людина, дійсно, щаслива!

Зрозуміли, що таке щастя? Але буває й інше щастя, щастя відчувати свіже повітря, яке б’є тобі в обличчя, щастя жити і битися за рідну землю, як це робили козаки-запорожці.