У багатогранній творчій спадщині І. Франка визначне місце належить його ліриці, що стала найбільшим досягненням українського поетичного слова після Шевченкового "Кобзаря". Як і великий Кобзар, Каменяр говорив саму правду. Простотою і глибиною своєї поезії він був найближчий до Шевченка. Його поетичне слово стало виразником громадсько-політичних ідеалів революційно-демократичної інтелігенції, зброєю у боротьбі за інтереси трудового народу. Класичним зразком такої поезії є вірш "Гімн".

Це поезія, сповнена передчуттям соціальної бурі, полум'яною вірою у світле майбутнє трудового народу. Героєм громадської лірики є людина-боєць, що піднялася на боротьбу за свою волю і незалежність. Поезія "Гімн" сповнена світлим настроєм, вірою в перемогу, має бадьорий наступальний характер, який надають їй слова, що виражають напружену дію, незламність вічного революціонера. Цей вірш є урочистою, величальною піснею, що славить невмирущу силу, возвеличує боротьбу людини за прогрес, правду, щастя й волю

Головною ідеєю є ідея визвольної боротьби, "Вічним революціонером" є людський дух, що "тіло рве до бою". І його не зупинити ніяким реакційним силам. Ніякі репресії пануючих класів не змогли зупинити наростання протесту народу. І настали такі часи, коли в боротьбу вступили свідомі борці за волю народу. "Голос духа чути скрізь", він надає експлуатованому народу наснагу "не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі". А "наука, думка, воля" допомагають протистояти "пітьмі", в якій перебуває народ.

Могутність, незламність народних мас, які пройняті революційним духом, підкреслюються риторичним запитанням про марність спроб зупинити лавину соціального прогресу. "Розвидняющийся день", нове життя неодмінно прийде. Цей вірш було покладено на музику Миколою Лисенком і пісня набула великої популярності в народі.