"Кожна пісня моя -віку мого день", - писав про свою поезію Іван Франко. Велична ї прекрасна її музика ось уже півтора століття лунає для людей. Поетичним гімном борцю за волю народу гримить вона, веснянками чарує нам слух і будить нас до життя, п'яним, терпким і гірким присмаком зів'ялого листя тривожить душу, складними мелодіями роздумів про митця, поезію, прекрасне і вічне торкається розуму.

"З вершин і низин" - так називається поетична збірка, яка поставила його ім'я поруч з іменем великого Шевченка. Бо основні настрої її - це гімн багатовіковій боротьбі українського народу за свою свободу; це уславлення "вічного революціонера", великого "каменяра" - самовідданих трударів на тяжкому, часто кривавому шляху до волі. Старий, несправедливий світ буде подолано. А світ цей уособлений в образі Беркута (вірш "Беркут"), кровожерливого гірського орла, що чекає нової жертви. Поет гнівно проголошує:

Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
За те, що в груді ти ховаєш серце люте,
За те, що кров ти п'єш, на низьких і слабих
З погордою глядиш, хоч сам живеш із них...

У своєму поступі до свободи поет створив широкі, монументальні образи борців за волю. Вони знайшли своє подальше філософське і узагальнююче осмислення в поемі "Мойсей". Поема ця присвячена глибинним роздумам про долю народу, про роль у суспільстві пророка, про поезію, прекрасне.

І. Франка звинувачували в занепадницьких настроях, в тому, що в піснях його звучать біль, жаль і туга. Поет відстоює свою поезію, утверджуючи, що основними настроями його були й будуть "надія, воля, мужність, чуття".
Та серед цих сильних за своїм звучанням віршів є дивна перлина, що хвилює своєю красою і музикою. Це збірка "Зів'яле листя", лірика глибоких особистих почуттів, пристрасного кохання. Краса природи, народної пісні, людських почуттів... Це прекрасна сторінка творчості І. Я. Франка.