У літературному русі другої половини XIX століття Іван Франко - найвидатніший діяч. Його "поетична творчість вражає глибиною і багатством ідей, Широким колом тем і сюжетів, великою різноманітністю форм". Своє палке слово Каменяр спрямовував на захист трудящих, проти несправедливого ладу, проти експлуататорів. 
Найвидатнішим внеском у скарбницю української поезії стала збірка "З вершин і низин". Провідне місце у збірці посідають поезії, спрямовані на боротьбу проти соціального і національного поневолення українського народу. Збірка відкривається програмним віршем "Гімн", у якому автор створив образ вічного революціонера як прояв могутності і незламності трудящих. Якою силою переконання, віри віє від слів:

   І де тільки він роздасться, 
   Щезнуть сльози, сум, нещастя, 
   Сила родиться й завзяття 
   Не ридать, а добувати 
   Хоч синам, як не собі 
   Кращу долю в боротьбі. 

   А з якою майстерністю змалював Іван Франко символічний образ невтомних каменярів. Виснажлива праця, життя, сповнене страждань, та закінчується вірш вірою у справедливість, у краще життя: 

   Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі, 
   І щастя всіх прийде по наших аж кістках. 

   Майстерно відобразивши чарівну красу весняної природи, Іван Франко у поезії "Гріє сонечко" закликає готуватися до майбутніх боїв за торжество щастя на землі: 

     Сійте в головах 
     Думи вольнії, 
     В серцях жадобу 
     Братолюбія, 
     В грудях сміливість 
     До великого 
     Бою за добро, 
     Щастя й волю всіх! 

   У веснянці "Гріє сонечко" поет оспівує весну та закликає орачів сіяти "в щасливий час золоте зерно", яке дасть плідні сходи. 
    Іван Франко все своє життя, талант і працю присвятив рідному народові. Він "...вщіплював... любов до бідних і покривджених, ненависть до всього, що має "серце люте" і "полоще кров'ю рот", запалював у грудях сміливість до великого бою за добро, щастя і волю". Я впевнена, що поетичні твори Івана Франка ще довго чаруватимуть прийдешні покоління.