Коли читаєш текст «Наталки Полтавки», то замислюєшся над тим, що образ Наталки позначений позитивними рисами настільки, що виникає сумнів щодо його реальності. Які ж це риси? Вона роботяща, з добрим серцем, «не спесива», «золото, не дівка», любить і шанує матір, кохає тільки Петра і залишається вірною йому, поважає людей. А негативні риси? їх просто немає. Виходить, що в позитивного персонажа зовсім відсутні негативні риси. Але ж у реальному житті так не буває. У такій ситуації висновок здається очевидним: цей твір належить до так званого сентиментального напрямку в літературі. Та все ж таки я беруся стверджувати, що образ Наталки - реалістичний і твір є прикладом реалістичної літератури, а не сентиментальної. Бо покликання сентиментальної літератури - це розчулити читача до сліз, співпереживати з головним героєм.

Який же сюжет твору «Наталка Полтавка»? По-перше, письменник не намагається розчулити читача. Він прагне показати реальне життя, де багаті вважають, що вони є господарями, а бідні повинні тільки виконувати їхні бажання. Але не така Наталка, вона має почуття власної гідності, яке аж ніяк не залежить від її статків. По-друге, Котляревський показує, якою мірою моральність оберігається суспільством. І ця моральність спирається не на покірну слухняність,, а на почуття власної гідності, честі. Хоча Наталка і підкоряється матері, це зовсім не означає, що вона втрачає почуття самоповаги, про це свідчить кожна її репліка. По-третє, не забуваймо, коли цей твір було написано. У ньому вперше в українській літературі образи з народу завдяки збереженню народних традицій постають такими високоморальними.

Отже, я не вважаю образ Наталки позначеним елементами сентименталізму, цей образ реальний і життєстведджуючий.