«Енеїда» Івана Петровича Котляревського - це епічна поема, тобто великий віршований твір, у якому розповідається про визначні події і яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується розкриттям авторських переживань І роздумів. Жанр поеми розвинувся на основі фольклору. Давня світова література зберігає перші поеми, що утворилися з народних героїчних пісень. У знаменитих стародавніх грецьких поемах «Іліада» та «Одіссея» розповідається про Троянську війну і мандри Одіссея, героя цієї війни. Автором цих поем вважається давньогрецький сліпий народний співець Гомер, який жив у VIII-VII столітті до нашої ери.

Римський поет Публій Вергілій Марон, який жив у 70-18 рр. до нашої ери, за зразком поем Гомера написав поему «Енеїда», у якій прославляв державний лад Римської імперії і доводив, шо рід першого римського імператора Августа походив від Енея.

Поема Вергілія стала зразком героїчної поеми для поетів феодальної Європи, основою визначних класичних творів середньовіччя. У XVII столітті в європейській літературі почали з’являтися пародії на Вергілієву «Енеїду», травестійні переробки видатного твору.

Іван Петрович Котляревський перетворив величну Вергілієву епопею на веселу, бурлескну розповідь. Він переробив оригінал, переосмислив його героїчну тему, дав твору нове своєрідне наповнення. Під пером славного українця патетика Вергілієвого твору перетворилася на дотепну розповідь, яка вражала і продовжує вражати читачів витонченістю спостережень у зображенні українського життя другої половини XVIII століття.

За жанром «Енеїда» Котляревського - це епічна, травестійно-бурлескна поема. Травестійна тому, що автор переодяг античних героїв Вергілієвої «Енеїди» в український одяг, переніс їх в історичні умови українського життя XVIII століття, зокрема побуту козаків-запорожців, українського панства, життя чиновників і простого люду.

Бурлескна - бо люди і події змальовуються переважно у знижувальному, жартівливому тоні.

У XVII-XVIII століттях бурлескно-травестійна традиція була досить поширеною в літературі та усній народній творчості. В Україні в ті часи були добре відомі бурлескні вірші мандрівних дяків, інтермедії та інтерлюдії до шкільних драм, розважальна частина вертепного театру.

Поема Котляревського переважає усі інші переробки «Енеїди» Вергілія, які забулися чи перетворилися на певний історичний факту літературі того чи іншого народу. Українська «Енеїда» живе й чарує своєю красою й досьогодні, тому шо автор, як говорив сучасник Котляревського письменник і критик Орест Сомов, «зумів приправити свою поему малоросійською сіллю і живо ввести в ній, замість троянців, карфагенян і латинян, земляків своїх малоросіян з їх домашнім побутом, звичками і приказками».