I. Українці — співучий народ (в піснях знаходять вияв мрії, прагнення, сподівання народу; пісні в п'єсі створені на основі народних — задушевних, урочистих, веселих, серйозних).

II. Пісня — засіб відображення характерів героїв, їх почуттів.

1. "Ой я дівчина Полтавка", "Видно шляхи полтавськії" тощо (небагата, працьовита, проста, чесного роду дівчина з добрим серцем, за нею впадають хлопці, а вона кохає тільки Петра); "Віють вітри", "Ой мати, мати!" (щирість почуттів,

рішучість у боротьбі за своє щастя); "Чого вода каламутна" (переживання, горе, туга за нездійсненним дівочим щастям).

2. "Сонце низенько" (зізнання Петра у щирому і вірному коханні до Наталки).

3. "Ворскло річка невеличка", "Гомін, гомін по діброві" (про славних прадідів-козаків, що боронили землю від ворогів, співає з гордістю Микола; про безкорисливий характер Миколи).

4. "Всякому городу нрав і права" — дзеркало характеру возного (який виправдовує свої ганебні, нечесні вчинки словами пісні: "Хто ж єсть на світі, щоб був без гріха?"; його любов до Наталки можна зрозуміти, почувши від нього пісню "От юних літ не знал я любові").

III. Популярність і невмирущість п'єси (завдяки не тільки сюжетові про кохання і чудовій мові, але й пісням: композитор М. Лисенко створив чарівну оперу з мелодійними українськими піснями, в них відбились краса, ніжність, відданість, мужність, мудрість народу).