Я вважав, що всі дівчата — вередливі та пихаті. Тепер моя думка щодо них змінилася. А сталося іде так.
До свята 8 Березня хлопчики нашого класу вирішили поставити сценку, щоб було цікавіше вітати дівчат. Дісталась невеличка роль і мені. Я дуже старався, але, мабуть, у мене нічого не виходило, бо наш «неформальний лідер» Павло відсторонив мене від участі у виставі. Лише мене. Зробилося якось дуже боляче. Настрій украй погіршився, коли, на додаток до всього, пішов дощ і я дорогою додому вимок до рубчика.
Наступного ранку в мене заболіло горло, підвищилась температура, і до школи я не пішов. Але я був навіть радий з того, тому що того дня ми саме збиралися привітати дівчат. А коли я одужав і прийшов до школи, ніхто не звернув на мене уваги. Усі час від часу хворіють. Що ж тут дивного?
Помітила мою відсутність тільки одна дівчинка на ім'я Світлана. Вона не тільки симпатична, але й розумна — голову на плечах має. Світлана запитала Павла, чому мені не дали ніякої ролі. Павло відповів, що з мене поганий актор. Світлана пожаліла мене. Вона вирішила, що я саме через це й захворів. І от, коли я нарешті прийшов до школи, вона підійшла до мене і сказала: «Шкода, що ти не брав участі у виставі. За твоєї участі сценка вийшла б набагато краще!»
Я все зрозумів. Я зрозумів, що у Світлани добре жіноче серце і не всі дівчата — пихаті зазнайки.