РЕФЕРАТ

«Безщелепні риби»

Походження риб

Риби є найбільш примітивними таксонами підтипу «Черепні» (Craniata). Цей підтип раніше називався «Хребетні» (Vertebrata), але в 1981 році P. Janvier показав, що найбільш примітивним членам даного таксону притаманний череп, але не притаманні (або притаманні в рудиментарній формі) хребці. Таким чином, даний підтип об'єктивніше буде називати «Черепні». Назва «Хребетні» зараз використовується для визначення підмножини «Черепні», що, наряду з черепом, мають також і хребцеві елементи.

(мал.1)

Викопні рештки примітивної риби Osteolepis macrolepidotys (мал.1), що жила в середині Девонського періоду близько 300 млн. р. тому. Оркнейські острови (Великобританія).

Дві нещодавно (в 1999 р.) знайдені в Китаї викопні пра-риби стали найдавнішими відомими істотами надкласу Pisces — ці знахідки датуються раннім Кембрієм, близько 530 мільйонів років. Ці ранні форми є прямими або опосередкованими попередниками взагалі майже всіх хребетних, і їхня знахідка свідчить, що хребетні брали участь у «вибуху» біорізноманіття тканинних організмів (Metazoa) в Кембрії. Обидва викопні рештки є невеликими за розміром (25 та 28 міліметрів) і містять хрящевий череп, від п'яти до дев'яти пар зябрових міхурів, велике серце позаду останньої пари зябрових міхурів, нотохорд, зигзагоподібні блоки м'язів (міомери) та спинний плавець (одна з двох знахідок), підтримуваний плавцевими променями. Одна з істот, Myllokunmingia, визнана загальним попередником всіх черепних, окрім міксин. Інша істота, Haikouichthys, визначена як близький родич міног. На відміну від більшості інших безщелепних риб, ці ранні форми не мали луски або захисту з шкіряних кісткових пластин.

Інші нещодавні палеонтологічні знахідки свідчать, що Черепні та Хребетні були досить різноманітними вже в Ордовику (450 мільйонів років тому), і серед них були як безщелепні форми (типу сучасних міног), так і щелепні. Незважаючи на наявність щелепних форм вже в Ордовику, безщелепні риби були домінуючою формою аж до Силурійського періоду.

(мал.2)

Безщелепні (Agnatha) — парафілетична група водних черепних, що раніше класифікувалася як інфратип. Найпримітивніші з черепних. Хорда зберігається протягом всього життя. Внутрішній скелет хрящовий (у вимерлих був зовнішній кістковий скелет). Немає справжніх щелеп і парних кінцівок. Зябра у вигляді мішків з пелюстками ентодермального походження. Зябровий скелет має вид ґрат (немає типових дуг, як у риб), розташований під шкірою. Ніздряний отвір у більшості непарний. Півкруглих каналів у внутрішньому вусі 1 або 2. Рот смокчучого типу. Мешканці морських і прісних вод.

1 сучасний надклас — круглороті (мал.3) (міксини та міноги). Рештки безщелепних відомі від кембрію до пізнього девона Великобританії, Норвегії (Шпіцберген), Німеччини, США, Китаю, Австралії. Далі в геологічній історії безщелепних існує пропуск в 300 млн. років до теперішніх круглоротих. Розквіт в пізньому силурі і ранньому девоні. Завдовжки від декількох сантиметрів (веретеноподібні тварини) до 1 м (донні форми). Мешканці прісних і солоноватих вод, прибережної зони морів, були пристосовані до пасивного живлення (всмоктували або підхоплювали дрібні частинки їжі разом з водою).

2 класи: непарноніздрьові (Monorhina, Cephalaspidomorphi) з підкласами остеостраків, анаспид і парноніздрьові (Diplorhina, Pteraspi-domorphi) з підкласами гетеростраків і телодонтів. Керівні викопні девонуського періоду.

(мал.3)

Сучасні безщелепні риби

Myxini (міксини) та Cephalaspidomorphi (міноги) є сучасними класами рибоподібних, що їх відносять до безщелепних. Перші їхні викопні рештки відомі із шарів віком 300 та 330 мільйонів років відповідно. Базуючись на структурних осoбливостях іхніх міхуроподібних зябрів та на кількох інших характеристиках, ці два таксони раніше вважались монофілетичними таксонами (такими, що мають спільного попередника), але в 2002 році було доведено, що це таксони парафілетичні, тобно спільного попередника вони не мають. Згідно до існуючих гіпотез, міксини та міноги є реліктовою давньою групою Хребетних з великою кількістю примітивних рис в будові організму (відсутність щелеп, парних плавців, будова зябер у вигляді міхурів, наявність зовнішньо-стравоходного каналу, один напівкруглий канал у внутрішньому вусі і т.ін). Згідно до сучасних теорій, примітивна будова тіла представників цих класів є наслідком їхнього давнього походження, а не вторинного спрощення завдяки притаманному ним зараз способу життя — паразитизму або харчуванню падлом.

Використана література

• Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Баев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1986.—831 с., ил., 29 л. ил.
• www.wikipedia.ua Вікіпедія.htm