|
|
Каталог
Чоловіче мій, запрягай коня (вірш Ліни Костенко)
Чоловіче мій, запрягай коня (вірш Ліни Костенко)
Чоловіче мій, запрягай коня!
Це не кінь, а змій, - миготить стерня.
Доберемося за три годиночки
за стонадцять верст до родиночки.
Чуєш, роде мій, мій ріднесенький,
хоч би вийшов хто хоч однесенький!
Що ж це двері всі позамикані?
Чи приїхали ж ми некликані?
Ой ти ж роде мій, роде, родоньку!
Чом бур'ян пішов по городоньку?
Роботящий мій з діда-прадіда!
Двір занедбаний, Боже праведний!
Дев'ять день душа ще пручається,
а тепер вже едсь призвичаїться.
Ту морквиночку, тую ж квітоньку
не прополеш із того світоньку...
Люди згадують. Ми навідались.
От ми, родоньку, й перевідались.
|
| Категорія: Костенко Ліна | Додав: slav4uk (06.01.2013)
|
| Переглядів: 962
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
| | |
