|
|
Каталог
Ой, із загір'я сонечко, з загір'я (вірш Ліни Костенко)
Ой, із загір'я сонечко, з загір'я (вірш Ліни Костенко)
Ой, із загір'я сонечко, з загір'я,
із-за далеких марев і морів.
Щоранку йде в холонучі сузір'я
одвічний дим одвічних димарів.
Чабанська ватра тліє коло з́аватри,
на довгій палі шелестить сніжок,
і бурелом громіздко, мов гекзаметри,
лежить у лісі поперек стежок.
Співає ліс захриплими басами,
веде за повід стежечку худу.
І це вже, певно, зветься небесами,
бо я уже над хмарами іду.
Тут, в небі, тихо. Ані шум потічка,
ні вітру шум, ні пташка лісова.
І тільки десь Іванова Марічка
із того світу кличе його: - Йва-а-а!..
|
| Категорія: Костенко Ліна | Додав: slav4uk (06.01.2013)
|
| Переглядів: 714
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
| | |
