Каталог
Коли у тузі вічної розлуки (вірш)
Коли у тузі вічної розлуки (вірш)
Коли у тузі вічної розлуки
супутник людям голос подає, -
я думаю - у точності науки
яке мистецтво і натхнення є!
Ані строфи сумнівної, ні слова,
ані одного зайвого рядка...
А скільки в нас поезій випадкових
з нічого й ні для чого виника!
Байдужих слів металу нетривкого,
думок затертих
і порожніх слів...
Зроби супутник із добра такого, -
напевно, вище носа б не злетів.
|
| Категорія: Костенко Ліна | Додав: slav4uk (28.12.2012)
|
| Переглядів: 606
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
