|
|
Каталог
Карташинський лиман... Карташинський лиман... (вірш)
Карташинський лиман... Карташинський лиман... (вірш)
Карташинський лиман... Карташинський лиман...
Незастояне люстро свободи.
Тільки де ж те обличчя, що личило нам,
щоб дивитись на себе в ці води?!
Затули свої очі долонями сліз.
Занімай, наче знаки наскельні.
Ми, нащадки героїв, співців і гульвіс, -
ми тепер такі безшабельні!
Ми, володарі степу й баских табунів,
на місцях оцих заповітних
для вцілілої сарни і двох кабанів
спромоглися зробить заповідник.
Мені горло болить од печалі цих слів
з не моїми горбами покори.
Ти мілієш, лимане... Ти зовсім змілів...
В баговинні глухнуть мотори.
Твою славу щури розтягли по світах,
і немає у тебе Гомера.
Лиш застогне вночі недострелений птах
від заблуканих куль браконьєра.
|
| Категорія: Костенко Ліна | Додав: slav4uk (28.12.2012)
|
| Переглядів: 547
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
| | |
