Коли до нас приходять гості, вони завжди дивуються, побачивши серед красивого посуду в серванті велику стару чашку. Із зазубринками, зі стертим, уже незрозумілим малюнком, вона всім нам дуже дорога.

   ...9 травня 1945 року, в День Перемоги, все місто співало, танцювало, плакало і сміялося на нашій великій площі. З усіма раділа щасливому дню моя прабабуся. їй було тоді 20 років. Зненацька перед нею виріс, як із-під землі, молодий солдатик і простягнув їй оберемок квітів. А потім витяг із заплічного мішка щось, обгорнене в кілька газет, і сказав: «Дівчино, запам'ятай мене і цей день, візьми на пам'ять!» Прабабуся розгубилася, не встигла подякувати, як незнайомця відтиснула від неї юрба: це люди організували танок і втягували в його всіх підряд...

   Прабабуся принесла подарунок додому. Це виявилася красива чашка, кажуть, із синім і позолоченим малюнком. Прабабуся користувалася нею завжди, а далі — не знаю. Але в нашому домі це дуже коштовна річ!