Мабуть, скільки існує людство, стільки й оспівує воно жінку матір, стільки й звертається до неї зі своїми піснями і молитвами возвеличуючи її ім'я. Велика кількість світових шедеврів мистецтва присвячена саме матері — рідній матусі, Матері Божій, Матері Всесвіту — Мадонні.

Український письменник XX століття Іван Драч після аварі на Чорнобильській АЕС відчув, що має сказати щось нове про матерів, те, чого людство ще не знає. У своїй поемі «Чорнобильська мадонна» він створив узагальнений образ Матері-Мадонни, образ, що поєднав у собі Святу Марію і жінку-матір XX століття. Поет прагне намалювати матір:

Як малювали на задану тему богове мистецтво,
Протягом тисячоліть — від Рубльова до Леонардо да Вінчі
Від Вишгородської мадонни і до Сікстинської,
Від Марії Оранти і до атомної японки...

Головним символом поеми є мати. У творі цей образ маг декілька іпостасей, переживає кілька перевтілень. Спочатку це Атомна мадонна з канадської листівки Василя Курилика: «Це прийде безжалісно до жінки з дитиною, до матері з немовлятами саме в той день...». Далі — це Солдатська мадонна, що залишає сліди босих ніг на піску біля саркофага. Іван Драч створює образ «невмирущої матері» — матері генерала, що не хоче покидати рідну домівку, землю — матір усіх людей, хоч її діти і прирекли її на загибель. Дізнаємося і ще про одну жінку — «бабу в целофані», просту, щиру, винахідливу селянську мадонну. З кожним розділом все величніше зображується образ матері, тому кожний наступний розділ є ніби еволюцією образу, що з кожним розділом стає більш трагічним. У розділі «Трактористка» відтворено переживання молодої дівчини, якій щодня доводиться ковтати «пилюку з чорнобильськими радіонуклідами». Дівчина усвідомлює, що їй нелегко буде стати матір'ю через цю аварію, а, можливо, вона взагалі не зможе виконати свою величну місію — бути Матір'ю. Так нереалізоване материнство однієї жінки стає у поемі символом украденого у всього людства майбутнього. Переживання щодо спроможності народити дитину змінюються картиною, що постає перед читачем у розділі «Хрещатицька мадонна». Молоду жінку, що нездатна продовжити себе в нащадках, що не може стати матір'ю, і від того божевільну, зображує у цьому розділі Іван Драч. Він порівнює її із Шевченковою Катериною. Щоб підкреслити її тяжкий фізичний і психологічний стан, автор каже, що «спеленуте ніщо» несе жінка в руках замість дитини. Що може бути страшніше?

В «Епілозі» створено образ-символ Божої Матері, який стає уособленням, втіленим закликом до відповіді за її трагедію, за трагедію людства:

Вона дивиться, дивиться в душу.
Вона палить очима до дна....

Будемо сподіватися, що її погляд буде завжди перед очима сильних світу цього, і вони більше ніколи не припустять трагедії, подібної до Чорнобильської.