|
|
Каталог
Доповідь про поета (твір)
Твір на тему: "Доповідь про поета"
Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинцях
Тетіївського району на Київщині. Найперший вірш семикласника Івана Драча
було надруковано у районній газеті «Зміна» 8 травня 1951 року. Після
закінчення середньої школи в Тетієві викладав російську мову та
літературу в семирічці сусіднього села Дзвінячого, працював інструктором
райкому комсомолу. Відбув трирічну службу в армії (1955—1958) і став
студентом філологічного факультету Київського університету, який йому,
вільнодумному студентові, не дали закінчити. П. Загребельний, що був
тоді редактором «Літературної газети» (тодішня назва «Літературної
України»), взяв його на роботу у відділ поезії.
Великої популярності І. Драч набув поемою «Ніж у сонце» (1961),
яка була надрукована у «Літературній газеті» 18 серпня 1961 року з
передмовою І. Дзюби. Першу збірку поезій видавництво «Радянський
письменник» відхилило. Вона вийшла 1962 року у Держлітвидаві під назвою
«Соняшник». У цій збірці поет зробив спробу модернізувати українську
поезію, залучивши сучасну термінологію та реалії науково-технічного
прогресу 1960-х років, і привернути увагу до простої людини з її
щоденними потребами та проблемами.
Пізніше виходили збірки «Протуберанці серця» (1965), «Балади
буднів» (1967), «До джерел» (1972), «Корінь і крона» (1974) (Державна
премія України ім. Т. Г. Шевченка 1976 року), «Київське небо» (1976),
«Дума про вчителя» (1977), «Шабля і хустина» (1981), «Драматичні поеми»
(1982), «Київський оберіг» (1983), «Храм сонця» (1988) та ін. Центральне
місце у збірці «Храм сонця» посіла поема «Чорнобильська мадонна», в
якій поет відгукнувся на жахливу подію 1986 року, що чорною плямою
позначилася на всьому подальшому житті України. І. Драч, поєднуючи
лірику, сатиру та гротеск, спробував осмислити моральні й суспільні
причини та наслідки атомної катастрофи.
І. Драч закінчив Вищі сценарні курси в Москві, працював у
сценарній майстерні кіностудії ім. О. Довженка. Він є автором
кіносценаріїв «Криниця для спраглих» (1967) (прем'єра відбулася лише в
1986 році), «Камінний хрест» (1968) (за мотивами творів В. Стефаника),
«Іду до тебе» (1970) (про долю Лесі Українки) тощо. За мотивами творів
М. Гоголя І. Драч написав два кіносценарії — «Пропала грамота» (1971) та
«Вечори на хуторі біля Диканьки» (1984).
З середини 1980-х років І. Драч обирається до правління
Київської організації Спілки письменників України, пізніше — його
головою. З 1989 року — голова Народного руху України, з 1990 — депутат
Верховної Ради, з 1992 — голова товариства «Україна».
|
| Категорія: Драч Іван | Додав: slav4uk (11.01.2013)
|
| Переглядів: 936
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
| | |
