|
|
Каталог
Образи поеми І. Драча "Чорнобильська мадонна" (твір)
Твір на тему: "Образи поеми І. Драча "Чорнобильська мадонна""
Чорнобильська атомна станція — наймогутніша електростанція в »Україні.
Її спорудили у поліському краї на північ від Києва. Ніхто не думав над
тим, яку страшну небезпеку приховує ця споруда. Усі раділи, що вона така
велика, така могутня.
І в квітні -1986 року трапилась найстрашніша катастрофа. «Мирний
атом» вибухнув. Смертоносна радіаційна хмара розлетілася на півсвіту.
Цей вибух збентежив усю планету.
Вісімнадцять років минуло з часу вибуху на Чорнобильській
атомній станції, а й досі Україна важко страждає від цього жахливого
випадку. Ще й досі помирають люди від його наслідків. Учені з'ясували,
що ми відчуватимемо відгуки цієї катастрофи ще близько ста років. І все
це — дорога плата за бездумні адміністративно-бюрократичні ігри з
«мирним атомом», за його оспівування в репортажах і художніх Творах.
Отже, виявляється людині, царю природи, ще далеко до розуміння
справжньої істини буття, і, мабуть, праві були наші предки, котрі жили в
злагоді з усім світом і не поспішали втручатися в його таємні процеси.
То, можливо, людству слід прислухатися до заклику француза Руссо: «Назад
до природи!». Людина має зрозуміти, що вона не володар природи, а її
невід'ємна частка. Може, тоді перестануть траплятися екологічні
катастрофи такі, як, наприклад, Чорнобильська.
Про Чорнобиль зібрано багато документального матеріалу. Чимало
письменників відтворили трагедію на Прип'яті: Володимир Яворівський,
Світлана Йовенко, Борис Олійник та інші. Не залишилось байдужим до лиха і
серце Івана Драча. Він ще у червні 1986 року на з'їзді письменників
кинув у вічі найбільшим призвідцям трагедії слова правди і гніву. Його
«Чорнобильська мадонна» — відповідь на страшну подію. Це —
поема-трагедія, скорбна пісня:
Тяжко пишу, зболено розмірковую,
Словами гіркими наповнюю аркуш.
«Чорнобильська мадонна» звучить особливо зболено і розпачливо.
Поет бідкається, що в нього не вистачає слів, щоб змалювати лихо,
свідомість його роздерта на шмаття, тож і сама композиція поеми —
фрагментарна, мозаїчна, зі словесних шматків, мовби опромінених
радіацією.
Образ Чорнобильської мадонни — це образ Апокаліпсису, образ
світової скорботи, в нього поет вводить історичні й літературні паралелі
(християнська Марія, «Скорботна мати» П. Тичини). Сама його трагічна
мадонна стає багатоликою у своєму жахові атомного розкладу —
розкладається на солдатську, хрещатицьку і навіть скіфську...
Вражає до глибини душі образ солдатської мадонни: солдати в зоні
налякані видінням: «...знову уранці босий слід той веде в саркофаг»;
лихоманково обшукують, хто ж це? Ніде нічого! І раптом просто перед
їхніми нажаханими очима в'ється слід, Шлейфом од радіації світиться
серед поруділого лісу...
Важко сприймається і образ хрещатицької мадонни: «У юрмищі
хреіцатицького дня ти боса йшла, ти, сива Катерина... Ти — збожеволіла. З
лахміття ляльку несеш — куди? Хіба в психіатричку?!». Перед нами постає
образ матері, яка втратила свою дитину. І від цього страшного горя ця
жінка збожеволіла. Горе матері настільки велике, що воно вогнем спалить
тих, хто винен у жахливій трагедії:
Чи той, хто винен, сам в собі згорить —
З твоїх очей для нього іскри досить?!
Від цієї жінки сахаються люди. Вони бачать її велике горе і не сміють чіпати її:
А хустка збилась так на голові,
Що лисиною світиш, Божа Мати...
Я босий слід твій бачу у траві,
Який боюсь і подихом Займати.
Цей розділ — крик душі поета, його пекучий біль.
Воістину Шевченківський біль пронизує поета, перед очима котрого
постають пекельні візії, душа його з розпуки заніміла. Іван Драч
вболіває за свій народ. Усе це він розкриває у своїй поемі. Але поет
показує не тільки страшні картини постчорнобильського пекла, але й тих
людей, котрі винні в цій трагедії: тут .і горе-будівельники-розпусники
без будь-яких моральних правил, і «Маріїн-свистун» — син української
матері, який вигадав «станцію і атом»; тут і псевдопатріот-пакувальник,
котрий клявся у любові до Вітчизни, а як вибухнула ЧАЕС, то його, мов
вітром змело. Показані образи тих керівників, через яких трапилося все
це. Гіркий висновок робить поет-очевидець:
За безладу безмір, за кар'єри і премії
Немов на війні, знову вихід один:
За мудрість всесвітню дурних академій
Платим безсмертям — життям молодим...
Ось так поет художньо осмислює велику трагедію. Він показує її
людям, даючи їй свою оцінку. Іван Драч відтворює образ всесвітньої
матері, яка охоплена горем: «...чи впізнав ти цю матір-вдову? Із
мільярдом поганьблених діток вона долю несе світову».
Чи довго ще буде блукати по Україні і світу породжена страшною
трагедією Чорнобильська мадонна. Чи простить вона нас колись? Будемо
вірити в життя.
|
| Категорія: Драч Іван | Додав: slav4uk (11.01.2013)
|
| Переглядів: 666
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
