Щоб відповісти на це запитання, давайте звернемось до зображення у романі Наталки Сірко — головної героїні твору. 
Головний герой «Тигроловів» Григорій Многогрішний — інженер-авіаконструктор — утікає з «ешелону смерті», котрий везе його, в'язня, до Сибіру. Його втеча підняла справжній переполох. Для тисячної юрби арештантів, яких привезли на берег Тихого океану, щоб відправити подалі на північ, Григорій Многогрішний стає символом «волелюбної Вітчизни».
Далі І. Багряний з любов'ю показує нам родину тигроловів: старого Дениса Сірка, його дружину, дочку Наталку і сина Грицька.
   Наталка, яку покохав Григорій Многогрішний, сильна, горда особистість. Вона і в мисливській справі нічим не поступається чоловікам, і при цьому не втрачає жіночості. Автор твору називає її «лісовою дівчиною», у якої «кров бурхає так, як і в кожної тварини тут, як у пантери, чи в рисі, чи в тигра». Далі ми дізнаємось, що Наталка йде разом із Григорієм за кордон. 
Хочеться запитати: чи є Наталка авторським ідеалом жінки? Так, безумовно, це улюблена героїня письменника, адже у творі вона постає в різноманітних ситуаціях. Відчувається, що письменник милується нею.
Ось вона орудує вінчестером, «як досвідчений вояк, — швидко розібрала до дрібничок, вправно все перевірила і вичистила, змазала...»
   Під час Сіркової олімпіади героїня показує складну й оригінальну вправу. «Встромила свій мисливський ніж в пень лезом до себе. А тоді принесла з хати бердану, що стріляла кулями без оболонки, і, одмірявши 50 кроків, стріляла лежачи в лезо ножа. Вистрілила десять разів...» Кулі, попадаючи в лезо ножа, половинились. Це називалось «сікти локшину». 
Коли Наталка ловила рибу, Григорій «милувався нею. Впивався, п'янів від того споглядання».
Наталка Сірко закохується в Григорія, приховуючи це. Під час прощання Григорія із Сірками ця сильна дівчина рішуче, без вагань, вирішує свою долю — бути з Григорієм, піти з ним за кордон.
   Отже, Наталка Сірко — це авторський ідеал жінки, котра відстоює своє право на щастя. Ця героїня постає перед нами в різних ситуаціях: на зимовому полюванні рисі, на нічному «лучінні» риби, рятує від смерті свою собаку Заливая тощо. 
Слід ще додати, що всі епічні твори Івана Багряного є автобіографічними. Сам письменник перебував на Далекому Сході трохи більше п'яти років. Коли писав роман «Тигролови», письменник згадував: «Мені не треба було нічого вигадувати. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину... Я не просто писав, я — жив! І упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів».
   Отже, образи головного героя й героїні виписані, зображені в романі з любов'ю й ніжністю. Іван Багряний відбив у тексті всі свої мрії, порухи душі.