|
|
Каталог
Автобіографічна основа роману Івана Баграного "Сад Гетсиманський" (твір)
Твір на тему: "Автобіографічна основа роману Івана Баграного "Сад Гетсиманський""
Ось кілька рядків із листа Володимира Винниченка Іванові Багряному про роман "Сад Гетсиманський": "Велике спасибі Вам...за книгу. Вона - великий, вопіющий і страшний документ. Я зроблю все, що сила моя буде, для Вашої великої книги і для істини".
Володимир Винниченко своэї обіцянки дотримав і знайшов як перекладача, так і видавництво, де "Сад Гетсиманський" вийшов французькою мовою. Світ узнав правду про поневіряння автора у радянський тюрмах 1930-х років, яка просто-таки вражала. А розповів Іван Багряний про свою власну долю. Моторошно стає від думки, що увесь той жах пережила одна людина.
Вперше Івана Багряного заарештували в Харкові 1932 року, звинувативши в українському буржуазному націоналізмі. Під час слідства він поводився впевнено і незалежно, тоді його запитали: "Бувши на нашому місці, що б ви зробили такому злочинцеві, як ви?" "Я б розстріляв, - відповів Багряний і пояснив:- Коли ви дасте мені кілька років, то виховаєте з мене контрреволюціонера. Тож або випустіть, або розстріляйте". Судді зареготали: нечасто їм доводилося чути подібні відповіді. За вироком трійки Багряного відправили в п"ятилітнє засилання, відбувати яке мав він у таборах Бамлагу. Але терміну він не добув, бо в 1936 році втік. Якийсь час письменник переховувався там же, на Далекому Сході. Не витримавши туги за Україною, він пробирається додому, в рідну Охтирку. Розкошував він серед рідні недовго: вже на четвертий день його за доносом сусіди схопили й відпровадили до Харкова. Там він просидів два роки і чотири місяці в тюрмі на Холодній горі. не просто просидів: його було нещадно катовано, топтано, бито, з нього вперто намагалися видобути необхідні зізнання, провокували, обіцяли, погрожували... Оцей харківський вязничий досвід і став основою роману "Сад Гетсиманський" - твору, що уславив імя Івана Багряного на весь світ. Авторові не довелося довго вишукувати головного героя, бо Андрій Чумак - це він сам. "Він по черзі пройшов через усі ступені розбирання душі, до нього по черзі застосовано всі методи, які здібен був вигадати диявольський геній епохи", - читаємо в романі. І він не здався, не розколовся, не зрадив ідеалів своєї юності, своєї віри в майбутнє, у високе призначення рідного народу. Чого це йому коштувало, ми дізнаємося з відвертої розповіді письменника.
Варто пригадати логічну опору Андрія Чумака в увязненні, де, як запевняв напис на тюремних мурах, "Хто не був - той не буде, хто був - той не забуде". "Не розраховуйте ні на яке милосердя, бо людина є пшик, - переконує Андрія слідчий Сергеєв. - Ви тут не герой і навіть не людина, а всього лише дірка від бублика".
Придивімось, як боронить себе Андрій. Прямо в очі своїм мучителям він говорить, що не визнає пролетарського правосуддя, здійснюваного палкою і знущанням над людиною, і додає: "І так само не визнаю соціалізму, будованого тюрмою й кулею. Ось це вкупі і є все моє кредо!" Його зворушувала трагічна покора приречених, і вона ж його обурювала. Власне, обурював цинічний тріумф усіх костоправів, їхнє безмежне панування над людськими душами при допомозі жаху, їхній глум над людьми. Там, за гратами головний герой усвідомлює важливу триєдину істину: "Людина - це найвеличніша з усіх істот. людина - найнещасніша з усіх істот. Людина - найпідліша з усіх істот". Андрій Чумак - Іван Багряний довів власним прикладом, що людина має зберегти почуття власної гідності за будь-яких, навіть найжорстокіших, умов.
Восени 1940 року Івана Багряного звільняють "за недостатністю матеріалів для повторного засудження". Звільняють з відбитими легенями і нирками, звільняють під нагляд, але випускають на волю. Бо не дав він жодних свідчень, які б його компрометували, ані про себе, ані проти інших, не відписав брехливих протоколів.
У 1946 році Іван Багряний написав блискучий памфлет "чому я не хочу вертати на "родіну", в якому заявив усьому світові, що "Советська родіна"- то страшна "тюрма народів"".
Згадаємо, що усвідомлення духовної й моральної вищості дозволяє, дає право і герою "Саду гетсиманського" відкрито заявити "Так! До кінця!"... Якщо так, то ворог до кінця! До гробу! до перемоги!!!" І клятви своєї він дотримав.
|
| Категорія: Багряний Іван | Додав: slav4uk (08.01.2013)
|
| Переглядів: 987
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
