|
|
Каталог
Жанр пригодницького роману в інтерпретації І. Багряного (за романом "Тигролови")(твір)
Твір на тему: "Жанр пригодницького роману в інтерпретації І. Багряного (за романом "Тигролови")"
Пригодницький роман. Уже сама назва жанру викликає зацікавлення читача,
особливо молодого. Пригоди — це завжди романтика, мрія. Недаремно сам
автор, потрапивши в досить скрутне становище (арешт, слідство, висилка
на Далекий Схід), писав: «Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство.
Були там поселення давно осілих наших людей з України. Все це, сказати
щиро, було мені навіть цікаво».
Взагалі пригодницький жанр в українській літературі
представлений не дуже широко і майже незнайомий учням, бо шкільна
програма практично не передбачає його вивчення. Мабуть, це данина
традиції радянських часів — знайомити молодь лише з «серйозними»,
«ідеологічно вивіреними» творами, а не з пригодницькою літературою чи
фантастикою.
Особливістю ж роману І. Багряного «Тигролови» є те, що він
поєднав у собі дуже серйозні, глибокі проблеми з романтикою пригод.
Пригоди, у свою чергу, зображені різні за своєю вагою та значущістю: від
таких, як втеча головного героя з ешелону смерті і боротьба за
виживання в диких тайгових нетрях, до смішних (спостереження за лісовими
мешканцями — козою з козеням, гадюкою, колонком) і до пригод
«почуттєвих» (Григорій випадково підгледів, як купається Наталка, і
мучиться, чи вона не помітила його й не образилась).
Відповідно до законів жанру у романі повинна бути велика
кількість дійових осіб, кілька сюжетних ліній, життя героїв зображене
протягом значного відрізку часу. В І. Багряного цього немає, і з цього
погляду, «Тигролови» швидше мали б бути повістю. Але масштаби проблем,
їх широта й глибина (Україна колишня — Дем'ян Многогрішний, перші
поселенці — Україна 30-х років XX віку; Україна, задавлена сталінським
терором, і Україна лісова, ідилічна «Сіркова держава» БАМЛАГ,
заробітчани) дають підставу вважати твір романом.
Характер головного героя Григорія Многогрішного вже на початку
подається цілісним, сформованим. Але й він розвивається, як і належить
характерові позитивного героя пригодницького твору, по лінії
благородства. Юнак тікає з ешелону смерті — і в сотень інших арештантів
піднімається дух, з'являється надія хоч не на порятунок, так на помсту
своїм мучителям. Блукає в нетрях у пошуках порятунку й безпечного місця —
і рятує дівчину-мисливця від розлюченої ведмедиці, хоча сам був на межі
смерті від фізичного виснаження. Користується гостинністю Сірків — і
стає їм за сина та брата, партнера у полюванні. Закохується в Наталку,
страждає, але приховує свої почуття, щоб не наражати дівчину на
небезпеку,— і дає їй врешті-решт омріяне щастя взаємної любові.
Роман закінчується щасливо, бо навіщо ж тоді усі ті пригоди? Але
читач не тільки із завмиранням серця слідкує за перипетіями сюжету,
пригодами героя, а й дізнається багато чого з історії, географії,
ботаніки, зоології,
українознавства й політики тоталітарного режиму. Тому твір
виходить за межі пригодницького роману і має великий пізнавальний та
виховний потенціал.
Отже, незважаючи на те, що роман «Тигролови» був фактично першою
спробою пера І. Багряного як прозаїка і мав певні недоліки
(розтягнутість описів, захоплення деталями мисливської справи,
декларативність, багатослівність), він мав і має великий успіх у
читачів, що свідчить про неабияку художню майстерність автора.
|
| Категорія: Багряний Іван | Додав: slav4uk (08.01.2013)
|
| Переглядів: 692
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
