|
|
Каталог
«У сміливих щастя завжди є» (за твором І. Багряного «Тигролови») (твір)
Твір на тему: "«У сміливих щастя завжди є» (за твором І. Багряного «Тигролови»)"
Роман Івана Багряного «Тигролови» став одним із кращих в українській
літературі твором пригодницького жанру. Але авторові нічого чи майже
нічого не довелося видумувати, адже багато описаних у романі подій він
пережив сам.
Друзі Івана Багряного запам'ятали його непосидючим, запальним.
Юрій Смолич згадував: «З'являвся він несподівано — бушував, лаяв весь
світ і облягався спати на письмовому столі. (Жив у друга і не мав свого
ліжка.) Звіти, з того стола, його й забрано».
Він опинився в слідчому ізоляторі НКВС. У слідчого не було
жодного доказу вини, жодного факту. Він намагався спровокувати Багряного
на зізнання, піддав тортурам, але в'язень тримався гордо і незалежно.
Не знаючи, що далі з ним робити, за вироком «трійки» вислали з України в
північну частину Далекого Сходу. Багряний разом із тисячами, такими ж,
як сам, «злочинцями» поїхав у сталінські концтабори. Але навіть страшна
репресивна машина нічого не могла вдіяти з непокірним в'язнем. Багряний
тікає звідти, переховується серед українців Зеленого Клину.
Герой твору Григорій Многогрішний повторює шлях автора.
Місце дії «Тигроловів» — Зелений Клин, чудовий і таємничий
куточок Зеленої України, що заховався в нетрях тайги на Далекому Сході.
Заселявся цей край українцями протягом XVII—XVIII століть і не визнавав
законів ні царської, ні більшовицької влади.
Григорій Многогрішний тікає з ешелону і потрапляє на вільну
землю. Він — лицар духу, який не хоче пристосовуватися до обставин, жити
тихо й затишно, ростити дітей, робити кар'єру, гнути голову перед
владою і почуватися щасливим. У світі насильства він стає безстрашним,
неприрученим «тигром», біжить над прірвою страждань і своєю сміливістю
здобуває право на життя і на щастя.
Григорій згадує: «І я втік з ешелону. Вони везли мене з України
на каторгу, на повільну смерть, і берегли, як пси. А я втік. Вистрибнув
на ходу зі скаженого поїзда — стрибнув у ніч, у смерть, на щастя. І я
мав щастя... Я потрапив до вас, я мав щастя».
Григорій Многогрішний відкинув обережність, але діяв виважено.
Він усе розрахував, але, звичайно ж, не міг передбачити, що його може
чекати в нетрях тайги. Та він волів скоріше загинути там, у тайзі, ніж
чекати повільної смерті в таборі.
Сміливість допомогла Григорієві не тільки врятуватися,
поквитатися з ворогом, а й завоювати серце гордої Наталки Сірківни,
стати щасливим з коханою дівчиною.
|
| Категорія: Багряний Іван | Додав: slav4uk (08.01.2013)
|
| Переглядів: 1296
| Рейтинг: 1.0/1 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
