У народній творчості та художній літературі постають перед нами образи запорожців - славетних захисників простого люду. Саме з ними пов'язував народ сподівання на кращу долю, волю, щастя і справедливість. У багатьох творах запорожці виступають як втілення патріотизму народу, його сили та радості від здобутої перемоги.
До образів запорожців звертався і Тарас Шевченко. У поемі "Гамалія" автор відтворює морський похід козаків, бій в Царгороді і їхнє повернення з перемогою на Батьківщину. Похід у поемі трактується як визвольний. Запорожці їдуть помститися ворогові за кривди та визволити своїх співвітчизників. Вони вірні друзі, не залишають побратимів у біді, ладні вмерти, визволяючи товаришів. Про свої наміри козаки співають:

У туркені у кишені Таляри-дукати,
Не кишені трусить,
Ідем різать, палить,
Братів визволяти.

Козаки відважні, мужні, сміливі, не бояться вирушити у важкий і небезпечний похід. І навіть скажене море і високі хвилі їх не лякають:

Гамаліє, серце мліє:
Сказилося море.
Не злякає! - і сховались
За хвилі - за гори.

Найстарший серед козаків - Гамалія. Це узагальнений образ козацького ватажка. Він завжди серед запорожців, завжди там, де потрібна його допомога. Під час повернення пливе останнім:

...Позад завзятий Гамалія:
Орел орлят мов стереже...

  Воїни, патріоти, захисники України, мужні, далекоглядні, вірні - такими залишаться запорожці у народній пам'яті, в усній народній творчості та у творах багатьох письменників, з яких я дізналася про патріотизм козаків, їхню любов до Батьківщини, надзвичайну хоробрість і відвагу.