Міфологічний Прометей - це борець за свободу і захист людей. До образу Прометея зверталися митці багатьох народів різних епох. У давньогрецького поета Есхіла Прометей викрадає вогонь і передає його людям, навчає народ різних ремесел ("Прикутий Прометей"), П. Б. Шеллі у драмі "Визволений Прометей" дав образ борця, який не примирився з Зевсом. Дж. Г. Байрон у вірші "Прометей" висловив віру в торжество гуманізму. У російській літературі до образу Прометея звертався М. Ломоносов. М. Огарьов у вірші "Прометей" закликав до подвигу, висловив віру в силу людського духу. В українській літературі у І. Котляревського в "Енеїді" зустрічаємо травестований образ Прометея.
У Т. Г. Шевченка в поемі "Кавказ" постає стислий, але виразний образ прикутого титана:

За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі;
Споконвіку Прометея там орел карає
Щодень божий добрі ребра
Й серце розбиває...

Шевченківський Прометей символізує силу народу, його могутність і нескореність. Орел же в поемі асоціюється з двоголовим орлом самодержавства. Царат, ворожі сили не зможуть скувати живої душі народу. Народ безсмертний. Його кров живуща, душа жива:

Розбиває, та не вип'є
Живучої крові...

Поет радіє з приводу того, що серце народу "знову оживає і сміється знову". Саме це основне в образі Прометея. Як гімн нездоланності народу упевнено звучать слова поеми:

Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле,
Не скує душі живої
І слова живого...

Образ Прометея у "Кавказі" - то запорука непокірливості, титанізму народів у їх потягу до волі, до об'єднання проти спільного ворога - Росії.
Саме через образ Прометея-народу Шевченко висловив своє велике обурення і гнів проти організаторів війни, яку вела Росія за приєднання Кавказу до імперії.
Сплинуло багато часу відтоді. Але, аналізуючи події в Чечні, подумки переконуєшся в правоті поета. І хочеться крикнути:
Люди, зупиніться!
Не проливайте кров людську!
І саме образ Прометея примусив мене зробити такі висновки. Не дивно, що Прометей-народ в Шевченковій поемі "Кавказ" - найсильніше втілення цього світового образу в українській поезії.
Поема "Кавказ" - це громадський подвиг Шевченка, бо в ній уперше в літературі кинуто заклик: "Борітеся - поборете!"
Ця поема - велична тривожна пісня про поневолені народи, яких вогнем і мечем підкорила Росія.