Твір з української літератури на тему: "Моя улюблена поезія з "Кобзаря" Т. Шевченка"
Від виходу друком першого видання "Кобзаря" і до сьогодні про Т. Шевченка, його життя і геніальну творчість надруковано стільки книг, статей, досліджень не тільки в Україні, айв інших країнах світу, що їх навіть не перелічити. Його поезія, вірші й поеми хвилювали та хвилюють не одне покоління читачів. З поетичною спадщиною Т. Шевченка я почала знайомитися ще в дитячому садочку, потім стала читати Шевченка в школі. Вірші, поеми, балади хвилювали мене, викликали співчуття. Серед поетичних творів особливо пам'ятними для мене є поезії, які ніби відкривають внутрішній світ митця. Перш за все це поезії "Думи мої, думи мої". Чому поезії, а не поезія? У Т. Шевченка є дві поезії з такою назвою, які, на мою думку, доповнюють одна одну і свідчать про незмінність поглядів поета на творчість та її призначення. Перша поезія з такою назвою написана Т. Шевченком 1839 року в Петербурзі. Уже викупили Тараса з кріпацтва, уже навчався він в Академії художеств, а прагнення писати не покидало митця. Чи потрібно його слово, його "діти", як називає Шевченко поетичні рядки своїх віршів? І для кого? Т. Шевченко - син свого народу, відданий син своєї Вітчизни, а тому і ставить перед собою митець завдання: Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас, - Де ж мені вас діти? В Україну ідіть, діти! В нашу Україну. Служити своїм словом рідному народові й Вітчизні, будити в ньому волелюбність - таке завдання поета: За степи та за могили, Що на Україні, Серце мліло, не хотіло Співать на чужині. А в однойменному вірші 1847 року "думами" поет називає вісті з України, без яких він не може жити па засланні. Це сум за рідшім краєм: Думи мої, думи мої Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині. "Думи мої, думи мої..." 1839 року - це твір-програма поета. Покладена на музику, ця поезія стала гімном творчості Кобзаря. Коли лунає Шевченкове словю під супровід музики, то мені теж хочеться встати і співати, - ось така сила - сила Шевченкового слова.
|