Пантелеймон Куліш — всебічно обдарований письменник, передусім палкий патріот України, який протягом усього життя невтомною повсякденною працею доводив безмежну свою любов до рідної землі, до українського народу. Він же був відомим перекладачем. Так, у 1864-1868 роках П. Куліш працював у Варшаві, де був директором духовних справ, також членом комісії з перекладу польських законів. Саме тоді змінилися погляди письменника. Якщо до цього він обстоював ідею самостійності України, сприяв розвитку української школи, то тепер почав підносити політику Катерини II і Петра І, виступав проти революційних настроїв народу, засуджував запорожців, повстанців.

У 1873-1874 роках він працює перекладачем у Петербурзі. Цій роботі Куліш віддає багато часу. Перекладацька діяльність була великим вкладом в українську літературу. Так, у 1897 році вийшла збірка його перекладів «Позичена кобза». До неї увійшли твори світової культури: Ф. Шіллера, Г. Гейне, Дж. Байрона, Й. Гете, 13 п'єс В. Шекспіра.

Літературознавець В. Неділько перекладацьку діяльність П. Куліша називає справжнім подвигом, бо перекладав він у ті часи, коли вийшов Емський указ про заборону української мови. Своєю роботою письменник доводив, що наша мова здатна відтворити всі багатства світової культури. Цикл творів російських поетів він назвав «Переспіви з великоруських співів». Заслуга П. Куліша в тому, що він намагався передати як зміст, так і форму творів зарубіжних класиків. І. Франко вказував, що Куліш «дав нам переклад «Гамлета», з яким можемо без сорому показатися в концерті європейських перекладів великого британця».

Ця людина була першим перекладачем Біблії українською мовою.

Про роль письменника як творця і як перекладача чудово сказав у своєму листі М. Коцюбинський: «...дедалі все видніше й видніше стає, яку велику вагу в нашому письменстві має це славне ім'я; а яку матиме своїми роботами, що тільки тепер виявляються на світ, — про те можна догадуватися. Могучий майстер української мови й творець українського правопису, благородний поет, перекладач Шекспірових і Байронових творів, а також Біблії, автор «Записок о Южной Руси», «Чорної ради» і сили інших цінних праць — має право на нашу повагу і вдячність. Перед цими його заслугами забуваються тепер ті помилки, які йому траплялося робити, а виступає потреба пошанувати його працю».