Чіпка Вареник - це не просто образ із твору Панаса Мирного. Це, певною мірою, образ-символ свого часу. На перехресті суспільних перетворень завжди виникає критична маса, що готова вибухнути. Але що є підґрунтям такого вибуху? До чого це призведе? Відповідь на це питання формує суспільство у ставленні до таких бунтарів. Панас Мирний як талановитий хронолог не намагається своїм авторським втручанням підвести нас до тієї чи іншої думки щодо Чіпки. Він лише переповідає про події, що сталися в житті персонажів, - і більше нічого. Єдина для нас підказка - це історія села Піски, але аж ніяк не виправдання чи пояснення якихось виключних обставин. Талант письменника й полягає в тому, що він не дає відповіді на питання, а лише викладає факти та пропонує нам самим зробити висновки у відповідності до нашого розуміння добра і справедливості, підлості та рішучості в боротьбі за справедливість. Саме нам належить зробити висновки стосовно моральності вчинків Чіпки, його матері та інших персонажів.

Сучасне життя ніколи не твориться заново, воно завжди має коріння в минулому. Тому й не дивно, що письменник так детально описує історію села Піски, бо це і є те саме коріння, із якого виросло суспільне життя, у якому належало прожити героєві твору.

Нічого надзвичайного в житті Чіпки не було, адже чимало інших дітей теж зазнавали жорстокого ставлення з боку ровесників, а то й своїх рідних. Що ж, Чіпка був саме тим, до кого ставилися і жорстоко, і несправедливо. Але це не дає ніякої підстави шукати в цьому причини, чому Чіпка став убивцею, якісь труднощі життя теж не будуть аргументом для виправдання Чіпки Вареника.

На мою думку, у нього був свідомий вибір шляху, і позначений він егоїстичними амбіціями. Чіпка жодного разу не показав, що він має дуже глибокі почуття, які штовхають людину на самопожертву, на присвячення себе або служінню людям, або сім’ї. Навіть те, що його виставили із земства, він сприйняв як особисту образу і не більше. Йому навіть не спало на думку, що за ним стоять люди, які його обирали, які вірили в нього. Що він і перед ними відповідальний. І замість того, щоб спробувати шукати інших шляхів відстоювання спільних інтересів, Чіпка з відчаю пиячить. Мені здається, що ми спостерігаємо в даному разі егоїзм власних інтересів з комплексом нереалізованих амбіцій. Тому мені дуже дивно, що раніше в школі вивчали цей образ майже в позитивному плані: ось, мовляв, жертва несправедливого й жорстокого капіталістичного суспільства (так мені про це розповідала мама). На мою думку, ми маємо яскравий приклад того, що суспільство може продукувати подібні типи, але вибір робить сама людина.