"Мисливські усмішки" — одна з найвідоміших збірок Остапа Вишні. І дорослі, і діти із задоволенням читають ці гуморески. Герої "Мисливських усмішок" чудово розбираються в тонкощах мисливської справи, а звички звірів і птахів знають краще за власні. Ми щиро сміємося над пригодами дуже благородних, але вельми безталанних мисливців, бо найкраще в них виходить невинна мисливська брехня. Вони стріляють дуже влучно, але чомусь замість впольованої дикої качки дружина ставить на стіл качку, придбану на базарі. Є про що згадувати цим чудовим мисливцям. Вони наполягають, що все розказане — достовірний факт.

Дехто втримається від того, щоб назвати мисливців Остапа Вишні брехунами, і скаже, що вони просто дещо перебільшують. Найкумедніші епізоди пов'язані саме з такими перебільшеннями. Наприклад, герой оповідання "Відкриття охоти" мав мисливського собаку. Одного разу під час полювання собака зробив стойку на вальдшнепа, і нічим його не можна було зрушити. Довелося покинути собаку в густій ліщині. Наступного разу, уже через рік, герой оповідання знову відвідав те місце й побачив кістяк свого собаки: той так і не зрушив з "мертвої стойки".

Дуже цікаві й оповідання Остапа Вишні про рибалок. Відомо, що риболови брешуть краще за мисливців. Та хіба буде брехати дід Панько з оповідання "Сом"? За словами цього славетного рибалки, є такі соми, що можуть проковтнути човен. В одного дуже старого сома на лобі є літери "ІС": не що інше як автограф самого Івана Сірка, запорозького отамана! Тобто цей сом жив ніяк не менше як кількасот років!

І в рибалок, і в мисливців трапляються невдачі. Наприклад, не вистачає набоїв, щоб перебити силу-силенну качок, або сом розміром із бугая зривається з гака. Та герої "Мисливських усмішок" не журяться. І хиблять вони нерідко тільки тому, що не хочуть убивати.

"Мисливські усмішки" Остапа Вишні — дуже добра й щира книга. Письменник учить нас любити рідну природу, захищати її від різноманітних небезпек. Саме такі веселі, але досить глибокі твори навчають людяності й добру.