Творчість Ольги Кобилянської - окраса нашої літератури. У своїх творах письменниця звертає увагу не тільки на показ тогочасного життя, його проблем, а більше досліджує психологію людської душі, торкається проблем вічних і робить це у довершеній художній формі.

Уже в повісті-дебюті "Людина" Ольга Кобилянська зуміла показати себе як тонкий знавець людської душі, через образ головної героїні Олени Ляуфер вивела свій жіночій ідеал.

У повісті поставлено проблему емансипації жінки. Героїнею твору є молода дівчина, дочка австрійського чиновника. Виховуючись у родичів, Олена не знала родинного тепла. Вона чужа в чужій сім'ї. Але життя не зламало її, бо вона була сильна духом. Заглиблена у себе вона багато читала, самостійно вивчила суспільні і природні науки, навчилась любити музику, тонко відчувати красу природи, мала нахил до рефлексії, роздумів. Але чарівний світ її дівочих мрій і уподобань зіткнувся з отруйним міщанством провінційного міста і тупою обмеженістю оточення.

До другої частини повісті письменниця взяла епіграф із роману німецького письменника Шпільгагена - "Завжди вперед". Олена зробила перші кроки вперед на шляху до визволення. Вона обстоює своє право бути людиною, право на саморозвиток і зростання, на особистий вибір, вона виборює можливість реалізувати ці свої права: "Дайте поживу моїй душі, дайте мені серйозну, тривалу працю", - каже Олена.

Вона прагне протистояти диктатові, обивательській моралі, зберегти свою людську гідність, віру у високе покликання людини. Але світ, якому вона протистоїть, є надто сильним, і врешті-решт під тягарем суспільних та родинних обставин жінка духовно надломлюється. Щоб врятувати своїх батьків від повного розорення, а для себе знайти хоч якусь опору у житті, вона змушена вийти заміж за духовно убогу і чужу їй людину. Скорботно прощається дівчина зі своїми сподівання ми. Олена залишилася людиною, хоч не могла стати царівною своєї долі.

Цією повістю О. Кобилянська утверджує гідність людини, рівно-правність жінки, осуджувала ті принизливі для людини соціальні обставини, які не давали їй змогу гармонійно розвинути свої духовні сили, суперечили високим нормам етики й моралі.

В образі Олени Ляуфер письменниця втілила кращі риси тих своїх сучасниць 80-90-х років, які в тогочасній сірій буденщині прагнули зберегти людську гідність, відстояти право на щастя. "Людина" Кобилянської - це не просто історія жіночого серця, а твір, що розкриває трагічне становище матеріально незабезпеченої жінки у буржуазному суспільстві.