Повість "Людина" була написана у 1894 році. Вона є відгуком на проблему, яка хвилювала в той час багатьох представників провідної інтелігенції — емансипація жінки. Ця повість — перша в нашій літературі спроба розкрити цю проблему.

Твір присвячений приниженому становищу жінки в тодішньому галицькому суспільстві. Олена Ляуфлер — молода дівчина з небагатої буржуазної сім'ї — повстає проти традиційного трактування ролі жінки в суспільстві, де домінують чоловіки, проти насильного обмеження її інтересів трьома німецькими "К" — Kinder, Kirche, Küche (діти, церква, кухня). Олена —- це жінка, яка одстоює своє право бути людиною, мати право на саморозвиток і зростання, на особистий вибір, мати можливість реалізувати все це. Вона зростає в типовій буржуазній сім'ї, де панує консерватизм та міщанство, де праця вважається чимось безчесним. Дівчина багато читає, тонко відчуває красу в природі, мистецтві, її хвилює музика. Вона прагне протистояти диктатові обивательської моралі, зберегти свою людську гідність, віру у високе покликання людини.

У цьому її підтримує єдиний друг студент-медик Стефан Лієвич. Він навчався у Швейцарії і звідти привіз нові погляди на суспільне життя, на місце жінки в ньому. Він вважав, що майбутнє жінок у їхніх руках, що освіта спрямує їх на нові шляхи.

Не судилося щастя Олені. Студент помер, вона лишилась його підтримки. Світ, якому вона намагалася протистояти, виявився сильнішим, і під тягарем суспільних та родинних обставин дівчина надломлюється. Щоб врятувати своїх батьків від повного розорення і знайти хоч якусь опору в житті, вона змушені вийти заміж за духовно вбогу і чужу їй людину — лісника Фельса. Найстрашніше в цьому те, що Олена змушена зрадити себе, свої переконання, відмовитись від надії на повнокровне, цікаве, корисне для суспільства життя. Щирий ідеалістичний порив дівчини стикається з рутинністю повсякдення і зазнає поразки в нерівному двобої. Хіба не трапляється таке в житті?

Маємо надію, що Олена зможе залишитися людиною, що її душа відродиться для майбутніх дітей і в них. Хоча вимушеним одруженням героїні Ольга Кобилянська підкреслює безвихідність становища жінки в тогочасному суспільстві, але все одно ми відчуваємо дух нескореності, маємо надію на відродження душі Олени для подальшої боротьби за свої ідеали.