|
|
Каталог
Символічність назви роману Олеся Гончара "Собор" (твір)
Твір на тему: "Символічність назви роману Олеся Гончара "Собор""
Олесь Гончар - свідомий та мислячий син свого народу, а тому і активний
учасник його живої історії, пам'ятаючи, що історія - "...це не тільки
сива минувшина, а й суперечлива, сповнена драматизму сучасність і що цю
історію нинішнього дня маємо творити вдумливо, з відповідальністю перед
майбутніми поколіннями".
Опублікований уперше 1968 року "Собор" своїм публіцистичним,
пристрасним пафосом закликав читачів замислитися над значенням духовних
начал у людському житті, історичної пам'яті, культурної спадщини народу.
В той же час роман привертав увагу до таких серйозних негативних явищ у
нашому житті, як бездуховність, моральне браконьєрство, бюрократизм.
"Собор" - це роман запитань, шукати відповіді на які письменник і
закликає читачів. Як бути справжнім? Чи збагачується духовно сучасна
людина? Як жити, щоб не втратити собори своїх душ? Хоче автор дізнатися,
звідки у деяких сучасників невміння поважати свій народ, любити своїх
близьких, чому зник дух вольності й патріотизму, що був властивий борцям
за свободу й щастя українського народу.
У "Соборі" є кілька образних явищ, що виростають до рівня
символу. Це монумент Титану, урочище Скарбне і, звичайно ж, козацький
собор, збудований козаками після розгрому Січі. Але собор водночас є і
втіленням високого духу народного. Собор постає у романі як диво
довершеності народної архітектури, як пам'ятка історичного минулого
народу. У романі собор став епіцентром конфлікту між людьми, між
духовністю і бездуховністю.
Про що б не писав Олесь Гончар, він бачить собор передусім як
велич духу, як мірило совісті, як докір недбальцям і користолюбцям. В
уяві Миколи Баглая собор постає в одному ряду з нерукотворними
цінностями, бо хлопець вважав, що є в соборі вільний дух, любов,
нескореність. А це ті людські риси характеру, без яких не можна
зберегти, неможливо збудувати державу, стати вільною і незалежною
країною. Недаремно, письменник закликає берегти собори своїх душ. Такі,
як брати Баглаї, Ізот Лобода, бережуть їх, не дозволяють їх нівечити.
Вважаю, що роман "Собор" - це заповіт нам, сучасникам, цінувати красу, бути духовно багатими і щедрими на добрі вчинки.
|
| Категорія: Гончар Олесь Терентійович | Додав: slav4uk (09.01.2013)
|
| Переглядів: 756
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
