|
|
Каталог
Володька Лобода в наші дні (твір)
Твір на тему: "Володька Лобода в наші дні"
Є багато прикладів у літературі, коли образи художніх творів чітко
розмежовуються на позитивні і негативні. Читаєш і думаєш: «От би так і в
житті!» Тоді можна було б уникнути поганих людей, прогнозувати
негативні обставини й обходити їх стороною. Але, на жаль, у житті усе
значно складніше. Не відразу побачиш, хто є хто. Тому так часто можна
потрапити в якусь халепу, товаришувати не з «тими людьми».
Недавно я прочитав роман Олеся Гончара «Собор». Цей твір вразив
мене своєю правдивістю. Розповідається в ньому про події епохи років
шістдесятих, але і зараз роман актуальний. Він звучить застереженням і
нам, і нашим нащадкам: «Люди, будьте людьми!»
Зараз відроджується багато храмів: будуються нові, реставруються
вже існуючі. Але можна ж було їх і не руйнувати, якби наші попередники
думали про майбутнє. Безумовно, то була доба сталінізму; хто мав
сміливість говорити, того репресували, а інші — мовчали, бо боялися. Але
в роки шістдесяті де взялося стільки лобід, щоб заборонити «Собор», щоб
заарештувати Стуса, вкоротити життя Симоненкові? Адже всі гарненькі
хлопчики й дівчатка йдуть до школи, усіх їх вчать бути порядними людьми,
то де ж беруться негідники? Мені важко уявити, що серед моїх
однокласників хтось здатен досягти мети, використовуючи підлість.
А втім, життя покаже... Але те, що такі типи, як Володька
Лобода, є і в наш час, я впевнений. На доказ цього твердження у мене є
багато прикладів. Ось один із них. Неподалік від мого будинку є джерело.
Люди з кількох житлових масивів беруть із нього воду. Джерело добре
обладнане для зручності, підступи до нього вимощені тротуарною плиткою, а
поза ним — болото, зроблене якимись горе-господарями. Ще минулого літа
на місці болота був ставок, в очеретах гніздилися дикі качки, виводили
каченят, навіть на зиму не відлітали, бо джерельна вода не замерзала, а
люди підгодовували своїх улюбленців.
Потім хтось вирішив розчистити ставок. Нагнали техніки,
зруйнували греблю, знищили дерева і прибережні очерети, розігнали качок —
і покинули, залишивши мілке болото, або, краще кажучи, велику калюжу.
Тепер, крім комарів, ніякої насолоди ніхто не одержує. От вам і
вболівання за екологію!
Це не поодинокий приклад. Проїжджаючи старими вулицями, часто
бачиш порожні будинки. Не всі вони були в аварійному стані. Господарі
слідкували за своїм житлом. Комусь спало на думку знести район, щоб
будувати щось інше. Потім плани змінились — і стало в нашому місті ще
більше глухих закутків. І це в той час, коли деякі старі райони і
справді потребують поновлення.
Чи відповідатимуть такі лободи, якщо не перед людьми, то перед
своєю совістю? Мабуть, навряд. Бо якщо існує така безгосподарність,
значить не в усіх є совість.
А скільки в нас притулків для самотніх пенсіонерів, від яких
відреклися діти, а скільки сирітських будинків для дітей, яких покинули
батьки! Отже, лобід і в наш час достатньо. Тільки вони реформувалися або
в бізнесменів, яким усе дозволено, або в «малозабезпечених», яким «не
під силу» годувати батьків чи дітей. Прикро, що такі відщепенці
ганьблять не тільки свою державу, а й увесь рід людський.
Я вважаю, як би не було нашим людям економічно важко, вони
повинні залишатися людьми. Сподіваюся, що наше покоління зможе дати
відсіч усім лободам, які гальмують економічний розвиток України. Тільки
тоді ми побудуємо державу, в якій усе буде зроблено в ім'я людини.
|
| Категорія: Гончар Олесь Терентійович | Додав: slav4uk (09.01.2013)
|
| Переглядів: 791
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
