|
|
Каталог
Відповідність мови творів О. Гончара вимогам сучасності (твір)
Твір на тему: "Відповідність мови творів О. Гончара вимогам сучасності"
Народився в с. Суха Кобелянського району Полтавської області. У 1934 р.
вступив до Харківського технікуму журналістики, у 1938 р. - до
Харківського університету. Працював кореспондентом у газетах, займався
науковими дослідженнями. Під час Другої світової війни пішов на фронт
добровольцем. Закінчував навчання вже у Дніпропетровському університеті
після війни. Упродовж життя займався літературної творчістю, був
заступником, а потім Головою правління Спілки письменників України, з
1967р. - у складі правління Спілки письменників СРСР.
Прозаїк. Утворах порушував одвічні проблеми людського буття, у
центрі повістей і романів Гончара - проста і чесна людина-працівник, що
виступає проти духовного браконьєрства, кар'єризму, прислужництва.
Творчій доробок письменника складають романи "Прапороносці" (1946-1948),
"Таврія" (1952), "Людина і зброя" (1960), "Тронка" (1963), "Собор"
(1968), "Циклон" (1979), "Берег любові" (1976), "Твоя зоря" (1980) та
ін., повісті, оповідання, літературно-критичні статті.
Відповідність мови творів О. Гончара вимогам сучасності
Для кожного письменника існує ідеальний образ рідної мови, яка
разом із мовою фольклору, територіальними, соціальними діалектами,
разом з писемно-літературною традицією становить загальнонаціональну
культурну вартість.
Звертання до текстів Олеся Гончара дає можливість відзначити,
що його художні тексти відповідають вимогам об'єктивної оцінки сучасної
літературної мови.
Кожний письменник своєю літературно-писемною практикою
визначає, яким він бачить розвиток літературної мови. Якщо Гончар -
громадянин, Гончар - публіцист чітко окреслює свою позицію щодо статусу
української мови та її державотворчої функції, то Гончар - майстер
художнього слова дає читачеві естетичний ідеал літературної мови. Він
виразник високої ідеї - збереження в літературній мові інтелектуальних
та емоційних джерел народного світовідчування, в якому і вроджена
інтелігентність, і природність вислову, і відчуття делікатності,
стилістичної міри авторських новотворів (С. Єрмоленко).
Проза Гончара дістає оцінку "поетична". Часто й самі реалії,
які потрапляють у поле художнього мислення письменника, і їхня
характеристика виконують роль поетичних словесних "акцентів", як,
наприклад, словацька назва перших весняних квітів (пролісків). "Бачу вже
їх (гори) не забиті снігами, а зелені, пишні, зігріті весняним сонцем,
коли полонини, як сині озера, зацвітають тим першим цвітом весни, що
по-вашому зветься - небовий ключ". Назва цих квітів - виразна художня
деталь в авторській сповіді.
Так, у новелі "Соняшники" О. Гончар створює цілий ряд
поетичних новотворів на означення соняшників: золоте тарілля, золоті
литаври, ясночоле сонячне братство, золоте духмяне море. Високий
поетичний стиль простежується в цілісних текстових структурах.
"Те, що він (скульптор) побачив перед собою, на мить
приголомшило і осліпило його: на широчезній рівнині, скільки сягав зір,
яскраво золотились соняшники... Здавалось, вони і самі випромінювали
світло своїми жовтогарячими незліченними коронами, і, може, тому
навкруги, в зоні їхньої дії, було якось особливо ясно, чарівно й
святково, мов у заповіднику сонця. Тут навіть повітря, здавалося, несло в
собі золотисті відтінки". Для усієї мовотворчості О. Гончара
характерний "золотий колір". Можливо, в цьому виявляється зв'язок його
стилю із стилем Михайла Коцюбинського.
В авторській мові письменника органічно поєдналися поетичні,
книжні та розмовні джерела національної мови. Усі вони існують поряд і
демонструють типовий зразок художньої прози.
|
| Категорія: Гончар Олесь Терентійович | Додав: slav4uk (09.01.2013)
|
| Переглядів: 633
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
