|
|
Каталог
Ідея гуманізму в романі О. Гончара "Прапороносці" (твір)
Твір на тему: "Ідея гуманізму в романі О. Гончара "Прапороносці""
Пройшли десятиліття з того часу, як роман О. Гончара "Прапороносці"
вийшов у світ. Здавалося б, твір, написаний на вимогу часу, міг би
донині щось втратити, відійти в історію. Але ні, і сьогодні відчувається
його актуальність. Тому що в романі звеличується ідея визволення
людини, ідея протесту проти війни як аномалії людського життя. Ми
відчуваємо, що надзавдання всього твору — гуманістична ідея звільнення
людини від будь-якого насилля.
Створений учасником Великої Вітчизняної війни, роман
"Прапороносці" став голосом воїнів, які полягли на фронтах, став
символом Перемоги. У творі пристрасно змальовано духовну красу героїв,
що не зникає навіть у страшному пеклі бою. Кожен з бійців роти
Брянського — Людина з великої літери, кожний персонаж роману— своєрідний
характер, наділений виразними індивідуальними рисами.
Один із головних героїв роману, Юрій Брянський —
найпривабливіший позитивний герой у літературі про Велику Вітчизняну
війну. Цей реалістично виписаний характер привертає увагу моральною
красою й чистотою, високим духом патріотизму і гуманізму. Духовним
спадкоємцем, продовжувачем справ Юрія Брянського є молодший лейтенант
Черниш. Їх єднає любов до Вітчизни, почуття військового обов'язку, тонка
організація внутрішнього світу, інтелігентність. В умовах війни вони
продовжують розвиватися та самовдосконалюватися.
Назавжди запам'ятається один із героїв роману — телефоніст
Маковейчик. Цей солдат "віком і звичками ще майже підліток, має
симпатичну фізіономію з широким, як паперовий кораблик, носом". Любить
попустувати, але розмотує червону нитку дротів на полі бою, немовби з
власних грудей. "Сьогодні він уже шість разів бігав по відкритій висоті
на лінію, і щоразу старші бійці проводжали його співчутливо, як на той
світ, бо, незважаючи на досить-таки задерикуватий характер, всі його
любили". Може, за пісні, які він завжди виспівував, може, за те, що
багатьом з них він годився в сини. Бійці дивились на нього і згадували
своїх дітей.
Шовкун, ординарець Брянського, а потім — санітар, хоче всіх
приголубити, як мати. Він дбає про свого командира і робить все з якоюсь
особливою селянською делікатністю. У "Прапороносцях" немає високих слів
про людські чесноти, але герої роману живуть святими і вічними
почуттями, діють за законами давньої народної етики. У солдатських,
здавалось би, огрубілих на війні, серцях, незважаючи на їхню щоденну
тяжку роботу, світиться чистота душ, свіжість душевних поривань,
соромливо приховані ніжність, делікатність, благородство.
З думками про Вітчизну, з почуттям любові до неї йдуть воїни
фронтовими дорогами. Вони прийшли за кордон як прапороносці свободи і
національної незалежності народів. Проходячи по Словаччині й зустрічаючи
тепле, братнє до себе ставлення трудящих словаків, солдати на
відпочинку говорять, що "не лише зненависть, а й любов рухає армії
вперед".
О. Гончар оспівує високий гуманізм воїнів, щиру повагу до інших
народів. "Ми поважаємо патріотизм у всякій нації. Бо ми самі патріоти", —
каже Вася Багіров угорському художникові. Окроплюючи своєю кров'ю
Румунію, Угорщину, Австрію, Чехословаччину, герої О. Гончара діють не як
жорстокі, мстиві завойовники, а як свідомі борці проти фашизму.
До воїнів звернені схвильовані слова жінок і дітей Будапешта, їх
прохання — не псувати каштанів, єдиної зелені в цьому кварталі. І бійці
залишають дерева непошкодженими.
У зруйнованому війною Будапешті боєць-куховар Гриша ділить
солдатську їжу між зголоднілими дітьми і жінками. І за все це угорці від
щирого серця вдячні Гриші і всім воїнам. "Угорці дивилися на нього
майже з набожністю. Надовго-надовго запам'ятається голодним мешканцям
будапештських руїн цей "руський Гриша" з черпаком в руці й автоматом за
плечем".
Герої роману поступово проймаються думкою про свою роль як
визволителів народів Європи. Вони бачили, скільки лиха принесли фашисти
Вітчизні, багато хто з них втратив своїх рідних. Символічним є епізод,
коли Хома Хаєцький, врятувавши невільників різних націй з підпаленого
есесівцями сараю, пише на їхніх "робочих картках": визволений,
визволена. "Гарно рятувати людей. Краще, ніж убивати", — думає сержант
Козаков, звільняючи смертника-хорвата, прикутого до кулемета.
"Прапороносці" — нетлінний пам'ятник тим, хто визволяв Європу
від фашизму, пам'ятник народному подвигу, всім, хто був у тому великому
поході. Гуманізм-людей, які потрапили у нелюдські умови, вражає уяву.
Читаєш роман про минулу війну, а серце озивається на всі болі
сьогоднішнього світу. Якими своєчасними, якими пекучими здаються нам
думки героїв "Прапороносців". Скільки в них віри, турботи і вболівання
за день завтрашній, за майбутнє.
|
| Категорія: Гончар Олесь Терентійович | Додав: slav4uk (09.01.2013)
|
| Переглядів: 679
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
