|
|
Каталог
Благословенна будь, моя Десно (за кіноповістю Олександра Довженка "Зачарована Десна")
Твір на тему: "Благословенна будь, моя Десно (за кіноповістю Олександра Довженка "Зачарована Десна")"
Кіноповість "Зачарована Десна" сповнена глибоких роздумів прожиття
дореволюційного українського села. Це літопис відкриття селянським
хлопчиком широкого світу - від пізнання становища людини з фантастичної
лубочної картини страшного божого суду, що "мати купила за курку на
ярмарку", до свідомого розуміння суду людського, де Сашко вперше
знайомиться з трагічними і смішними прикрощами життя. В його дитячу
свідомість ще не вплітається поняття про дрібновласницьку стихію,
людські стосунки.
У полоні дитячих мрій автор відкриває завісу про перші печалі й
радощі білоголового хлопчика. Тут і боязкість гадюки у гущавині
смородини та бузини, прийняття "першого гріха" від бабусі Марусини за
вирвану моркву, по-дитячому наївне розуміння картини божого суду, "що на
неї боявся дивитись навіть домашній собака Пірат", бесіди з
дідом-"чорнокнижником" про казкові нетри старовини та інше. Якраз звідси
і починається розуміння хлопчиком сутності людського буття з його
"приємним і неприємним".
Письменник неповторно передає реальний світ мрій сільського
хлопчика, якому "приємно" в дитинстві обнімати лоша, бродити по теплих
калюжах після дощу, спати в човні під час весняної повені, а "неприємно"
слухати прокльони прудкої прабабусі, сварку п'яного батька в сім'ї,
ходити босому по стерні тощо.
Ці "незабутні чари дитинства" залишилися назавжди в уяві письменника-життєлюба.
З поетичною силою і пафосом оспівує письменник людей праці -
величних і прекрасних у своєму трудовому таланті, у своїй моральній
чистоті. Це "малесенька і прудка" прабаба Марусина, в устах якої навіть
прокльони перетворюються на чарівні пісні, мати, яка любила "саджати
що-небудь у землю, щоб проізростало". Батько для Олександра Довженка -
ідеал трудівника землі.
Уособленням народної мудрості виступає в повісті дід Семен -
лагідний, працьовитий, залюблений у влучне слово, такий собі народний
філософ, що "прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у
холодок".
Усі ці образи трударів і філософів несуть в собі думку про
невичерпність і життєдайність народного джерела, про безсмертя народу.
Своєрідним символом, рікою життя проходить через повість образ
зачарованої Десни. Не можна без хвилювання читати Довженків апофеоз
рідній річці: "Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що,
згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно
багатим і щедрим. Так багато дала ти мені подарунків на все життя..."
Але не можна не сказати про суть людської "помилки" у споглядальному
роздумові про "цілющу криницю минулих вражень". У Довженка це не просте
замилування сивизною минулих часів, а гаряча любов "до незабутніх чар
дитинства", до людини-трудівника, до національних традицій великого
народу, до рідної землі.
З докором говорить письменник на адресу деяких сучасних "дачників",
що забувають і зневажають землю, на якій народилися й виросли, не
цінують хліборобської праці. Село їх цікавить лише з екзотичного
погляду.
Отже, дитинство Довженка насичене і житейськими трагедіями, і
веселими пригодами, і колоритними ситуаціями, в яких проявлялись
найрізноманітніші грані української вдачі.
Бачене, почуте, пережите у дитинстві пройшло майже крізь усі
довженківські фільми і врешті дістали найповніше втілення у кіноповісті
"Зачарована Десна".
У ній на першому плані виступає Сашко , з його дитячими враженнями і
з високими епічними медитаціями автора, на другому - наддеснянські
селяни-хлібороби, чарівна річка Десна... А всі вони разом становлять
узагальнений образ народу-трудівника на фоні розкішної і багатої
природи.
|
| Категорія: Довженко Олександр Петрович | Додав: slav4uk (18.01.2013)
|
| Переглядів: 1088
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
