|
|
Каталог
Вплив давніх язичницьких вірувань на світогляд українського народу (за кіноповістю О. Довженка "Зачарована Десна")
Твір на тему: "Вплив давніх язичницьких вірувань на світогляд
українського народу (за кіноповістю О. Довженка "Зачарована Десна")"
Незважаючи на те, що християнство на нашу землю прийшло більше тисячі
років тому, українці й до сьогодні зберегли елементи давніх вірувань.
Особливо це відчутно в селі, де в кожній хаті обов'язково повинен жити
домовик, у річці — водяний, а хтось із жінок обов'язково уміє ворожити. І
ніяка цивілізація не може витіснити з нашої свідомості цей світ міфів,
легенд, казок. У будинках стоять комп'ютери, телевізори, інша складна
побутова техніка, а хазяї сучасних чудесних речей різними способами
намагаються привітати добрі сили, аби ті їм допомагали, і відігнати чи
задобрити темні — аби не заважали.
Український народ любив творити собі богів, Ці міфічні образи
дуже близькі до природних форм. Немає страшних, величезних, головатих та
рогатих богатирів з ненормальними інстинктами, які так часто
зустрічаються у віруваннях інших народів. І хоча розвиток української
міфології був призупинений християнством, у народній уяві відбулося
змішання давніх богів з християнськими святими. Ця особливість нашого
світогляду віддзеркалюється в повісті «Зачарована Десна».
Олександр Довженко пише: «Не вдаючись глибоко в історичний
аналіз деяких історичних пережитків, слід сказати, що у нас на Вкраїні
прості люди в Бога не дуже вірили... Бога не те щоб не визнавали, а
просто з делікатності не наважувалися утруждати безпосередньо. Тому з
мотивами звертались до дрібніших інстанцій...»
Головний герой твору — малий хлопчик Сашко. Його дитячі уявлення
і фантазії дивним чином переплітаються з уявленнями і фантазіями нашого
народу в дохристиянські часи, а персонажі повісті «Зачарована Десна»
нагадують нам сім'ю давніх богів.
Старійшина роду — прадід Тарас, колись чумакував. У нього були
добрий голос і лагідний погляд, а руки мав величезні й волохаті, мов
коріння. Можливо, не випадково прадід схожий на дерево, адже за давніми
українськими віруваннями тіло людини створилося з дерева, а душа — з
вогню.
Прабаба Марусина — це Фурія і Гарпія в одній особі. «Вона була
малесенька й така прудка, і очі мала такі видющі й гострі, що сховатись
од неї не могло ніщо в світі. їй можна було по три дні не давати їсти.
Але без прокльонів вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною
їжею. Вони лились з її вуст невпинним потоком, як вірші з натхненного
поета, з найменшого приводу. У неї тоді блищали очі й червоніли щоки. Це
була творчість її палкої, темної, престарілої душі».
Вона була схожа на богиню кари і помсти. Але в народі кажуть, що
жінка не має права на прокльони. Можливо, причиною багатьох смертей
дітей сім'ї Довженків були саме ці нерозумні слова прабаби? З її
прокльонами Сашко пов'язує навіть хворобу і смерть кота, якого «...вона
проклинала щодня по два-три рази». Дід Семен в уяві маленького хлопчика
був схожий і на Бога, і на доброго духа лугу і риби. «Гриби і меди
збирав він у лісі краще за нас усіх і розмовляв з кіньми, з телятами, з
травами, з старою грушею і дубом — з усім живим, що росло і рухалось
навколо... Він не ловив линів у озерах ні волоком, ні топчійкою, а якось
наче брав їх з води прямо руками, як китайський фокусник. Вони ніби
самі пливли до його рук. Казали, він знав таке слово».
Далека від християнства і Сашкова мати. Вона -- зозуля, що кує
розлуку. їй не подобається стародавня хата, в якій живе велика сім'я, і,
можливо, за це кожної ночі її душив ображений домовик. І хоч вона
ходить до церкви, пече паски, але не розуміє самої суті віри, бо спалила
Псалтир діда, та ще і «...по одному листочку, щоб він часом не вибухнув
і не розніс печі».
Олександр Довженко у повісті «Зачарована Десна» показав, що
язичницькі вірування давнього світу не зникли, вони залишили глибокий
слід у світогляді українців.
|
| Категорія: Довженко Олександр Петрович | Додав: slav4uk (18.01.2013)
|
| Переглядів: 945
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
