|
|
Каталог
Кіноповість О. Довженка "Україна в огні": доля народу крізь призму авторського бачення й оцінки (твір)
Твір на тему: "Кіноповість О. Довженка "Україна в огні": доля народу крізь призму авторського бачення й оцінки"
"Війна стала великою, як життя, як смерть. Воює все людство. Ніби земна
куля влетіла в якусь криваву божевільну туманність. Війна стала життям
людства. І тема війни, отже, на довгі роки буде основною темою
мистецтва... Україна мусить родити "найсильніші твори про народ у
війні..." - читаємо у Довженковому "Щоденнику", що став своє рідним
документом доби, свідченням потворної природи тоталітаризму. І такий
шедевр Олександр Довженко створив. Створив, вистраждав, виплекав. Усе
пережите і передумане за перші роки війни оформилось у кіноповість
"Україна і огні". Ємка, точна назва...
Територія України невідворотно опинялась під важким чоботом
німця. "Найстрашнішим під час відступу був плач жінок... Плакала
Україна. Вона плакала гірко, гірко ридала, свою долю гірко проклинала".
У кіноповісті Довженко ставить питання: чому ж так сталося? І
сам намагається відповісти, розібратися. Бо сам уже давно зрозумів, що
перемога будь-якою ціною буде здобута. І що чекає тоді його землю, її
людей? Тяжким ударом виявилась для Довженка непідготовленість
Радянського Союзу до війни. "Не було у нас культури життя - нема
культури війни. Тому страждаємо багато і по-дурному".
Довженко "Україні в огні" викрив сталінсько-беріївську
систему, викрив її потворність і людиноненависництво, той тиск, яким
вона душила все нормальне, живе, людяне. Митець розуміє відірваність
влади від народу, убивчу байдужість. І тому розуміє, що Україна
розривається навпіл сталінською і гітлерівською звірячими системами. І
страждає його народ! Його батьки... Яким мірилом виміряти ту трагедію,
котру пережила Україна?! У кіноповісті він заступається за свій народ,
що несе втрати на війні. Кому ж, як не йому, було це зробити - синові
України, який мріяв понад усе жити і творити в рідній стороні,
повернутися до неї бодай після смерті.
Він створює "сценарій про народ... про людей простих,
звичайних, отих самих, що звуться у нас широкими масами, що понесли
найтяжчі втрати на війні, не маючи ні чинів, ні орденів".
Він писав "Україну в огні" з огненним болем у серці і палким
стражданням за Україну, і тому такою болючою для Довженка стала заборона
кіноповісті Сталіним. "Моя повість "Україна в огні" не вподобалася
Сталіну і він її заборонив для друку і постановки... Тяжко на душі і
тоскно... Мені важко од свідомості, що "Україна в огні" - це правда.
Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, нікому,
отже, вона не потрібна і ніщо не потрібно, крім панегірика".
Ось так про те "дантове пекло", в яком опинився український
народ, писав Довженко, отак страждав, отак вболівав за Матір - Вдовицю,
що, здається, писав не чорнилом, а кров'ю й сльозами.
"Стою на колінах. Цілую землю, по якій проходили наші солдати з
боями, в якій полягли в множестві мільйонів, рятуючи себе й стару
Європу".
|
| Категорія: Довженко Олександр Петрович | Додав: slav4uk (18.01.2013)
|
| Переглядів: 1128
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
