|
|
Каталог
Краса людини і природи у кіноповісті Олександра Довженка "Зачарована Десна" (твір)
Твір на тему: "Краса людини і природи у кіноповісті Олександра Довженка "Зачарована Десна""
Олександр Довженко - людина, щедро обдарована багатогранними здібностями
й талантом. Сьогодні ми навіть вагаємося, кому надати перевагу -
Довженкові як творцеві прекрасних кіноповістей чи авторові захоплюючих
філософських щоденників, у яких він замислюється над красою і щастям
людини на оновленій землі. Довженко писав також оповідання та
публіцистичні статті. У всіх жанрах, в яких він виступав, був однаково
глибоким і ніжним, мудрим і сміливим, художником і громадянином. У його
творах ми бачимо всю велич і красу народної душі. "Я покликаний
возвеличувати свій народ". Ціми словами з автобіографії він оспівує свою
рідну Україну. Змалював її пастельними, м'якими фарбами в "Зачарованій
Десні", грізними блискавками накреслив у "Україні в огні".
Кожний рядок "Зачарованої Десни" пронизаний глибокою любов'ю до
України. Що це за кіноповість? Картини дитинства, світ очима малої
людини, яка ще навіть не встигла ознайомитися з цим світом, для якої
навіть смерть - це радість. "Яка то радість, коли помирає прабаба!"
Маленька людина та світ дитинства - великий, таємничий, зелений, буйний.
Допитливий малий Сашко, мрійливий, з неабиякою уявою пізнаючи цей світ,
поринав у нього з головою. І ми розуміємо, що цей білоголовий хлопчик -
сам Довженко.
З поетичною силою і пафосом оспівує письменник людей праці -
величних і прекрасних у своєму трудовому таланті, у своїй моральній
чистоті. Це "малесенька і прудка" прабаба Марусина, в устах якої
прокльони перетворювалися на чарівні пісні, мати, яка любила "саджати
що-небудь у землю, щоб проізростало". Адже найсильніше і найкраще
народне поняття про естетичність втілилося в образі батька - людини
надзвичайної талановитості. Він змальований з епічним розмахом, як
зображують народних героїв, і з ліричним щемом синівської любові. Батько
для Довженка ідеал трудівника землі: "Багато бачив я гарних людей, але
такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика і
великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку.
Тяжкі кайдани неписьменності і несвободи. Скільки він землі виорав,
скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий". Образ
батька Довженко підносить до вселюдського ідеалу, хоч його життя було
нелюдське, злиденне: "Одне в батька було некрасиве - одяг".
Ще один образ людини праці вимальовано в "Зачарованій Десні" - це
дядько Самійло, "великий косар". "Орудував він косою, як добрий маляр
пензлем, - легко і вправно. Коли б його пустити з косою просто, він
обкосив би всю земну кулю, аби тільки була добра трава та хліб і каша".
Як уособлення народної мудрості виступає у повісті дід Семен -
лагідний, працьовитий, залюблений у вічне слово, такий собі народний
філософ, що "прожив під сонцем коло 100 літ... ніколи не ховаючись в
холодок".
Усі ці образи трудівників і філософів несуть у собі думку про
невичерпність і життєдайність народного джерела, про безсмертя народу.
Важливу роль у повісті відіграє природа, нерозривно пов'язана з
життям людей. Картини сіножаті, нічного зоряного неба сповнені
веселощів, пройняті трепетною закоханістю у рідний край, у його красу.
Своєрідним символом - рікою життя проходить через повість образ
зачарованої Десни. Не можна без хвилювання читати Довженків образ рідної
річки: "Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи
тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і
щедрим. Так багато дала ти мені подарунків на все життя".
Мовчазна бесіда коней підслухана малим хлопцем, це вміння він
перейняв у діда, образні прикмети народних вірувань, звичаїв, забобонів,
що надають повісті національної своєрідності й колориту, казковий образ
яблунатого коня, про якого наспівали малому хлопцеві колядники - все це
чарівний світ фантастики, що своїм корінням сягає у глибину народної
уяви.
Історія літератури знає чимало творів про дитинство, про вихован ня
почуттів. Олександр Довженко зробив у цю скарбницю свій внесок, і його
повість про народження великого митця перетворилася на гімн рідному
народові, його працелюбству, мудрості, силі, невичерпній життєвій
енергії.
|
| Категорія: Довженко Олександр Петрович | Додав: slav4uk (18.01.2013)
|
| Переглядів: 910
| Рейтинг: 4.0/1 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
