|
|
Каталог
Чи можна вважати вчинок Івана Карналюка подвигом? (за оповіданням О. Довженка "Воля до життя")
Твір на тему: "Чи можна вважати вчинок Івана Карналюка подвигом? (за оповіданням О. Довженка "Воля до життя")"
Усе далі й далі відносить нас час від грізних і величних подій Другої
світової війни, коли зійшлися у непримиренному, страшному двобої чорні
сили фашизму із силами миру. Але не меркне слава героїв, які, не
шкодуючи свого життя, відстояли мир, честь і незалежність Батьківщини.
Роки війни стали тяжкими випробуваннями для нашої країни, усіх
її громадян. Крізь цю страшну світову бурю пройшов і відомий письменник
О. Довженко, який разом із іншими бійцями ділив на фронті хліб і сіль на
відпочинках, біль і горе втрат, радість перемог. Письменник відчував
атмосферу війни, народного героя, бачив горе й сльози, сам пережив усе.
«Обов'язок художника, — говорив О. Довженко, — віддати свої здібності
оспівуванню безсмертного подвигу рідного народу».
Оповідання «Воля до життя» Олександр Петрович написав у 1942
році. Побудовано воно на реальному випадку з практики військового
хірурга М. Дудки — чоловіка сестри О. Довженка. Твір переносить нас у
суворі роки війни, коли у смертельному поєдинку з фашизмом у всій
повноті проявився нескорений дух нашого народу.
Іван Карналюк — герой оповідання — був звичайним рядовим бійцем,
яких було сотні тисяч на цій жорстокій, кривавій війні. Ніяких
особливих геройств за ним не числилось, але воював він сміливо, хоробро.
В одному з боїв його тяжко поранило. Перемагаючи жорстокий біль, інколи
втрачаючи свідомість, він усе одно продовжував пробиватися до
розташування своєї частини. Іван потрапляє у шпиталь. Після поранення у
нього почалася газова гангрена. Ні ампутація руки, ні інші спроби
лікарів урятувати хлопця не допомогли. І вони відступили перед
всесильною смертю. Та не відступив Іван. Не вмерти, а помститися ворогам
хотілося Карналюкові, жити. «Прокляті, о прокляті! Ні, понесу помсту на
вашу голову хоч в одній руці... Понесу!» — каже він.
Життя — це найдорожчий для людини скарб. І за нього треба
боротися, боротися всіма можливими засобами, а головне — вірити в
перемогу над ворогом, над смертю, бо без віри, надії життя неможливе,
перемагають лише сильні духом люди. Саме таким і був Іван Карналюк. «Ви
виграли генеральну битву майже без усяких засобів до перемоги», — сказав
йому хірург.
Чи можна назвати цей його вчинок подвигом? Звичайно, можна! Бо
Іван Карналюк не тільки чесно виконував свій обов'язок солдата, сміливо й
відважно воював, захищаючи Батьківщину, а й боровся до кінця,
перемагаючи біль, смерть. Його сміливо можна віднести до когорти
справжніх людей, людей-борців, бо без боротьби немає життя, немає
прогресу. Люди, які борються й перемагають, завжди викликають у нас
повагу й шану. Його з повною впевненістю можна віднести до героїв
світової літератури, які до останньої хвилини боролися за життя і
перемагати, таких, як герої Джека Лондона з «Волі до життя», Жуля Верна з
«П'ятнадцятирічного капітана», Б. Полевого з «Повісті про справжню
людину», В. Каверіна з «Двох капітанів» та інші. Велика сила духу, сила
волі до життя, безперечно, викликають у нас симпатію до героя твору.
Оповідання О. Довженка «Воля до життя» стало ніби поетичним
гімном героїзмові наших людей у роки Другої світової війни, утвердженням
незламної стійкості людини в боротьбі за свою батьківщину.
|
| Категорія: Довженко Олександр Петрович | Додав: slav4uk (18.01.2013)
|
| Переглядів: 1092
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
