1943 рік. Українські міста і села палають у вогні, перетворюються на руїни. Народ переживає трагедію, коли наші війська змушені були тимчасово відступити. Почалася довга окупація, яка спричинила партизанську боротьбу.
Саме в цей час О. Довженко створює кіноповість "Україна в огні" - один з кращих творів воєнного часу. Та ця кіноепопея не сподобалась Сталіну. Він її заборонив друкувати. Чому так сталося? Чому "Україну в огні" назвали антирадянським, націоналістичним твором? А причина в тому, що автор був відвертий з читачами, сказав гірку правду про тогочасні колгоспи, про Червону Армію, про органи внутрішніх справ. Про те, як доведено український народ до зубожіння, до безправ'я, як в людях вбито гідність і почуття національної гордості.

Довженко говорив: "Написав я "Україну в огні" з огненним болем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю..."
Сама назва вже говорить за себе: головним образом твору є Україна, пригноблена, стражденна, знедолена і знівечена фашистами та більшовиками.

І перед "духовним зором виникла вся Вкраїна в огні, у множестві страждань і тяжких протирічивих, трагедійних стиків. Велика нещаслива земля".
"О українська земле, як укривавшись ти! Ріки кров'ю поналивано, озера слізьми та жалем. Байраки й переправи трупом запалися...

Світе мій убогий! Де на тобі пролилося стільки крові, як у нас на Україні? Де стільки передсмертних криків, сліз, відчаю? Горе розлилося по недобитих вокзалах."
Довженко створює галерею жіночих образів, трагічних, але величних і прекрасних. Усі вони уособлюють загальний образ багатостраждальної України.

Жах війни, людське горе, знущання над народом не зломили в людях духовної чистоти, вірності. Довженко своєю повістю довів, що український народ - безсмертний. Автор захистив свою націю, зранену Україну, виступив справжнім патріотом-гуманістом в кінці великої трагедії своєї Батьківщини.