Новела "Intermezzo" займає особливе місце у творчості М. Коцюбинського. Вона написана у сумні часи, коли після волелюбного революційного прориву у політичному та художньому житті Російської імперії настав час реакції, коли багато хто з прогресивних митців та політичних діячів заявляв про необхідність тактики очікування, коли література відвернулася від сучасності і шукала теми в ідеалізованому минулому чи у відвертих збоченнях індивідуалізму та егоїзму.

Назва "Intermezzo" походить з італійської. Колись то був музично-театральний термін, що означав музичний твір, який виконувався у перерві між актами п'єси чи опери. Використовуючи термін як назву новели, Коцюбинський звернувся до прямого змісту слова. Він означає "перерва", і це збігається з філософським змістом новели. Перерва — час зупинитися, осмислити зроблене, поміркувати на вічну тему покликання митця, його відповідальності перед собою і народом.

Коцюбинський уже використовував своєрідну форму філософсько-психологічної прози у новелі "Цвіт яблуні" та поезіях у прозі "З глибини". Новела "Intermezzo" є вершиною цієї форми у творчості письменника.

Сюжет новели зовні простий: ліричний герой приїздить у село з метою перепочити, помислити, прислухатися до музики природи. Любов до рідної землі, гостре сприйняття її краси допомагають людині зібратися з силами, відновлюють прагнення до боротьби, а головне — допомагають глибше зрозуміти себе. Герой Коцюбинського, насолоджуючись співом жайворонків та мелодією ланів, аналізує свій внутрішній світ і доходить висновку, що ізоляція, індивідуалізм, самотність — не для нього. "Я не можу розминутися з людиною. Я не можу бути самотнім". Ці слова наче вводять нову тему у музику новели. Сила природи не може відвернути увагу митця від людей, що знемагають на прекрасній землі. Він ховає у серці "страждання і болі, розбиті надії і розпач" скривдженого народу. Цей біль уособлюється у новелі в образі "звичайного мужика", що бився за землю, а тепер має лише клаптик, який не зможе нагодувати сім'ю. Народне горе постає перед митцем реальною, безпорадною, незахищеною людиною, і Коцюбинський знає, для чого Бог дав йому талант і майстерність. Нікчемність девізу "мистецтво для мистецтва" стає ясною.

Перерва закінчується, герой на деякий час поринув у світ природи, напився з її джерел, насолодився сонцем, яке він любить над усе. "Сонцепоклонник" — так назвали Коцюбинського після появи "Intermezzo". У цьому йменні є ще одна сторона: сонце для Коцюбинського— символ волі, любові до життя й людини, символ перемоги над мороком реакції.

Новела "Intermezzo" — один з видатних творів в українській літературі. Це творче кредо великого митця, його бачення взаємовідносин життя і поезії, суспільства і мистецтва, утілене в чудові образи, що змальовані багатою і чистою мовою.