Розгляньмо основні дефекти водних фарбувань і способи їх усунення.

Жирні плями від мінеральних і тваринних масел, що не висихають, можуть бути на поверхні або проступати на неї з нижніх шарів штукатурки. Якщо шар штукатурки наскрізь просочений маслом, то зняти таку пляму звичайним перетиранням не можна. Штукатурку на всій ділянці плями вирубують і замінюють новим шаром, після чого, поверхню нової штукатурки фарбують. Поверхневі плями на штукатурці усувають промиванням поверхні 5%-м розчином лугу у воді.

Іржаві плями утворюються внаслідок тривалого намокання штукатурного шару при протіканні покрівель і санітарно-технічного обладнання. Якщо пляма невеличка, то з поверхні старий набіл знімають, а дефектну ділянку промивають 2—3%-м розчином соляної кислоти і ґрунтують 15%-м розчином мідного купоросу. Якщо це не допомагає, то після ґрунтування суху поверхню покривають на ділянці плями каніфольним лаком або нітроемалевою фарбою білого кольору.

Висоли — це білий кристальний наліт на поверхні у вигляді інею. Висоли утворюються, коли на поверхню виходять водорозчинні солі, що є в цеглі або штукатурному шарі. Вони з'являються також при застосуванні в силікатних фарбуваннях натрієвого рідкого скла. Щоб вивести висоли з поверхні, металевою щіткою зчищають верхній шар штукатурки з сіллю, яка виступила на ньому, перетирають поверхню, додаючи розчин, і після висихання ці місця ґрунтують білою олійною фарбою. Потім всю поверхню підготовляють і фарбують як звичайно. Відшарування фарбової плівки буває при застосуванні густої фарбувальної суміші або суміші з надлишком клею, а також при фарбуванні поверхні, покритої товстим старим набілом. Щоб усунути цей дефект, з поверхні зчищають набіл, перетирають її, після чого фарбують сумішшю нормальної в'язкості.

Сліди від щітки і потьоки утворюються при фарбуванні рідкою сумішшю. Якщо на поверхні немає товстого набілу, то для усунення цих дефектів її ґрунтують і фарбують сумішшю нормальної в'язкості. Якщо є товстий набіл, то його зчищають, а поверхню перетирають, ґрунтують і фарбують як звичайно.

Відкрейдування фарбової плівки відбувається при застосуванні слабкозаклеєних фарбувальних сумішей. Для усунення цього дефекту пофарбовану поверхню знову ґрунтують і фарбують сумішшю з достатньою кількістю клею.

Стики утворюються при швидкому висиханні ділянок поверхні, пофарбованих з деяким інтервалом у часі. Усунути стик звичайним розтушуванням не можна, тому всю поверхню ґрунтують і фарбують знову.

Зміна фарбового тону пофарбованої поверхні виникає внаслідок застосування у фарбувальних сумішах нестійких проти лугів або світла пігментів. У цих випадках з поверхні змивають дефектний фарбовий шар, потім її знову ґрунтують і фарбують сумішшю з лугостійким пігментом.

При неохайній роботі на поверхні залишаються бризки, пропуски, зсуви рисунка фризів і накатів та інші дефекти, які також не допускаються і які треба усувати.

Приймання і обмір робіт, виконаних водними сумішами

Якість малярних робіт, виконаних водними сумішами, повинна відповідати чинним технічним вимогам, затвердженим проектам, ескізам і кольоровим зразкам. Роботу приймають лише після повного висихання пофарбованих поверхонь. Щоб перевірити правильність виконання і кількість операцій, які виконувались під час підготовки поверхні, частково видаляють фарбове покриття. Спробу роблять у тих місцях, де пошкодження можна буде виправити, не порушуючи при цьому однотонності фарбування.

Якість малярних робіт, виконаних водними сумішами, повинна відповідати таким вимогам:

поверхні, пофарбовані водними сумішами, мають бути однотонні, з ретельно розтушованою або проторцьованою плівкою; на поверхнях не повинно бути помітних плям, потьоків, бризок, слідів від щіток (допускаються лише при простих фарбуваннях, якщо вони не помітні з відстані 3 м від поверхні), пухирців, відшарувань плівки, волосних щілин, волосіні від щіток тощо;

відхилення від прямолінійності ліній у місцях стиків поверхонь, пофарбованих у різні кольори, при високоякісному фарбуванні не допускаються, при поліпшеному — не повинні перевищувати 2, а при простому — 5 мм;

бордюри, фризи, фільонки по всій довжині мають бути однакової ширини без помітних стиків;

бризки і плями на поверхнях, опоряджених набризком, повинні розміщуватись рівномірно;

на поверхнях, опоряджених мішковиною, пористою гумою або валиками, рисунок має бути однорідний; пропуски, плями, перекоси ліній і стиків не допускаються; при накатуванні валиком будь-яких рисунків вони можуть бути зміщені не більше ніж на 0,5 мм.

Альфрейні опорядження поверхонь повинні відповідати таким вимогам:

відхилення від прямолінійності фільонок допускаються до 1 мм на 1 м фільонки;

при фактурних опорядженнях поверхні шар фактури повинен бути міцним, без щілин і частинок, що легко відшаровуються; шар фактури не повинен відшаровуватись від основи;

рисунки, виконані вручну за трафаретами, повинні мати чіткі контури без потьоків фарби і пропущених місць;

під час виконання альфрейних робіт способом аерографії розпис повинен відповідати проектним рисункам на всій опорядженій поверхні;

зсуви окремих фрагментів або частин рисунків не допускаються.

Приймаючи малярні роботи, водночас встановлюють якість виконання і оцінюють їх.

Обсяги виконаних малярних робіт водними сумішами підраховують за площею фактично опоряджених поверхонь з урахуванням їхнього рельєфу і за винятком неопоряджених місць. Щоб підрахувати площу фактично пофарбованої поверхні приміщення Sфакт, потрібно виміряти його довжину, ширину і висоту, а також розміри вікон і дверей. За цими даними роблять відповідні підрахунки, користуючись формулою

Sфакт = 2h(а+b)+аb—nSВ—mSдв,

де h — висота приміщення; м; а — довжина, м; b — ширина, м; n — кількість вікон, шт.; SB — площа вікна, м2; т — кількість дверей, шт.; SM — площа дверей, м2.

До отриманого результату слід додати площу пофарбованих віконних і дверних відкосів, які вимірюють і підраховують окремо.

Пофарбовану поверхню ліпних стель підраховують за площею горизонтальної проекції стелі із застосуванням переводних коефіцієнтів, які показують, у скільки разів слід збільшити підраховану площу, щоб встановити фактично пофарбовану:

Примітка. Насиченість ліпниною визначають за площею горизонтальної проекції ліпних деталей на стелі.

Фактично опоряджену площу фасаду визначають за розмірами окремих його елементів (стін, фронтону, парапету тощо) з урахуванням їхнього рельєфу і за винятком площі, що займають вікна і двері.

Список використаної літератури

1. Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк., 1984.— 176 с.

2. Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с

3. Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155 с.

4. Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.: Стройиздат, 1989.— 273 с.

5. Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.