П'єса М. Куліша "Мина Мазайло"... Вона йшла до свого глядача майже півстоліття, бо, поставлена Лесем Курбасом 1929 року на сцені харківського театру "Березіль", була заборонена, а її творці - репресовані. І лише за часів незалежної України ми дістали змогу читати п'єсу і дивитись виставу. І знову з великим успіхом іде п'єса на сценах театрів, а це значить, що твір не втратив своєї актуальності, свого виховного значення. "Мина Мазайло" примушує нас сміятися з комічних ситуацій, у які потрапляють герої, і разом із тим думати, як відродити нашу мову у всіх сферах життя.

Я вважаю, що проблеми національної самосвідомості, почуття власної гідності, повага до своєї мови і інших мов - це ті проблеми, які і сьогодні є актуальними. На жаль, ще й сьогодні серед нас можна часто-густо зустріти і "мин", і "тьоть моть", яким байдужа будь-яка мова, бо у них - своя. Дарма, що пересипана словами-паразитами та з неправильними наголосами - їм це байдуже. Аби одяг був супермодним чи машина дорога. Для певної частини людей, на жаль, це є основним, а національна самосвідомість, майбутнє своєї держави та її мови - в кращому разі, на другому плані.

Ми живемо в третьому тисячолітті, розбудовуємо свою країну після довгих років утисків, відроджуємо українську мову у всіх сферах нашого життя. І хоча не завжди розмовляємо чистою українською мовою, але вчимось, усвідомлюємо себе нацією. Українська мова вперше за час свого існування проголошена державною. Дедалі більше стає у країні навчальних закладів із українською мовою викладання, все частіше розмовляють українською у великих містах.
Нашій молодій державі лише 12 років, і я сподіваюсь, що ми постанемо з національних руїн, бо маємо велику історію і великих пращурів, які спонукають нас думати над тим, хто ми є і для чого живемо на світі. Я сподіваюсь, що наше міщанське минуле відійде у небуття, що не буде згодом серед нас "мазайлів", а п'єсу М. Куліша ми з цікавістю дивитимемось і сміятимемось з такого минулого, щоб не повторити його в майбутньому.