1. Бути чи не бути українській нації... (питання, яке Микола Куліш ставив у своїй комедії "Мина Мазайло").

2. Втілення проблеми українізації в образах п'єси:

а) зрікання свого національного "я", спроба "влитися" у російську культуру ("Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця..." Мина — реальна істота, перевертень: "Двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як тавро на житті — Мазайло!..");

б) бажання Мини змінити своє українське прізвище на російське (навколо цього розгортається увесь сюжет комедії Куліша);

в) погляд дядька Тараса на українізацію ("їхня українізація — це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було..." Думка Мокія: "Хто стане нищити двадцять мільйонів одних лише селян українців, хто?");

г) малорос і дядько Тарас — як втілення проблеми українізації (малорос змінює українське прізвище на російське; дядько Тарас схиблений на українськості; Мокій — всі вони якось пов'язані з українізацією);

д) образ тьоті Моті (задля виразнішого окреслення проблеми українізації Куліш створює образ тьоті Моті. Образ яскраво уособлює російський шовінізм: "Це ви серйозно, чи по-українському?", "...українська мова — це просто австріяцька видумка);

е) розв'язка гострого конфлікту (виявляється зовсім несподівано. Мину, який вважає своє українське прізвище перепоною на його шляху до блискучої кар'єри, звільняють з роботи за "систематичний опір українізації").

3. Актуальність проблеми національної самосвідомості українців (створивши блискучу комедію, Куліш поставив гостру проблему, яка залишається важливою і сьогодні. Твір сприяє самозбереженню нації, спонукає кожного до роздумів. Великий український поет писав: "Учітеся, читайте, й чужому научайтесь, й свого не цурайтесь". Цього заповіту слід дотримуватися усім нам).