«Щастя» городничого і його безславний кінець. Ми вже знаємо про городничого і чиновників, а разом з тим і про самодержавно-бюрократичному ладі Росії, що потопає в шахрайстві, шахрайство, казнокрадство. Зміни, сталися і в городнічіхе: вона відчуває свою перевагу над іншими - завдяки саме їй Хлестаков одружується на Марії Антонівні, і тепер вона буде важливою петербурзької дамою. Пиха так і випирає з кожної її репліки. Слова про щастя нареченій і її батькам, благополуччя і т. п., які зазвичай лунають у весільний день, в даному випадку говорять про фальші, лицемірстві та заздрощів тих, хто їх виголошує. Про це свідчать репліки «в сторону» Суниці, Ляпкина-Тяпкіна, дружини Коробкіна та інших, а також мова Хлопова. Кожен думає про свою вигоду, заступництві, протекції. І коли пристрасті у всіх розпалюються під впливом емоційної промови Анни Андріївни і чиновники бачать городничого в чині петербурзького генерала, Гоголь різко знімає це емоційне напруження повідомленням поштмейстера: «Дивна річ, панове! Чиновник, якого ми прийняли за ревізора, був не ревізор ».

Городничому, якому і раніше щастило і він отримував «спасибі» після ревізії, на цей раз пощастило ще більше - він стає тестем, нібито поріднившись з високопоставленим особою. «Ну, постривай же, тепер же я задам перцю! ..» - Думає він. Все залишилося як і раніше: свавілля, хабарі, насильство і далі будуть процвітати в цьому місті. Ревізор нічим не допоміг знедоленим і пригнобленим. Але в тій ситуації, в яку поставив Гоголь своїх героїв, значно глибше розкрили своє нутро чиновники. «Плазуючи перед« пустушкою »,« Фітюлька », вони виявили свою власну суть з ще більшою наочністю, ніж це сталося б при зіткненні з справжнім ревізором».

У «Уривки з листа» Гоголь вказував: «Переляк кожного з дійових осіб несхожий один на інший, як несхожі їх характери і ступінь остраху й страху … Іншим чином залишається вражений городничий, іншим чином вражена, дружина і дочка його. Особливим чином злякається суддя, особливим чином піклувальник, поштмейстер і т.д. і т.ін. Кожен мімічно продовжує свою роль … ». Таке заціпеніння викликане несподіваним повідомленням про приїзд ревізора. Чиновники до цього часу вже заспокоїлися, увірувавши, що обдурили ревізора, при колишнього інкогніто, і раптом дізнаються: то був не ревізор, а справжній ревізор прибув ось зараз. І звичайно, було від чого оніміти. Гоголь висміював не особисті вади Ськвозник-Дмухановского, життя маленького повітового містечка, а «правила життя і віри», характерні для чиновників того часу всієї самодержавно-кріпосницької Росії. Дізнавшись про приїзд справжнього ревізора, вони знову будуть прагнути вийти сухими з води, піти від відповідальності за вчинені злочини. Багато чого буде залежати від того, хто приїхав. Саме цим будуть керуватися вони, визначаючи, які заходи слід прийняти і які форми використовувати - традиційні або нові, щоб задобрити ревізора. Кожен буде думати тільки про себе.

Можна припустити, що приїде чесний чиновник, і зло буде покарано. Але не можна повинні забувати, що покарання буде в одному невеликому повітовому містечку, а бюрократизм, хабарництво, казнокрадство та інші пороки самодержавно-кріпосницького суспільства залишаться у всій Росії, тобто в імперії нічого не зміниться.