По цій темі видана велика методична література. Тим не менш, вивчення поеми «Мертві душі» продовжує залишатися однією з найбільш складних завдань у роботі словесника. Допомогти школяреві, подолати ці труднощі і ставимо ми своєю метою. Перша тема: Життя і творчість М. В. Гоголя. Формування таланту й світогляду. Творчість письменника в 30-ті роки XIX століття. За підручником історії визначити, сучасником яких подій в суспільно-політичному житті Росії був Гоголь. Пропоную також познайомитися з наступними розділами підручника літератури: «Дитинство і юність», «Петербург мені видався зовсім не таким, як я думав», «Перші художні твори», «У колі друзів Пушкіна», «Вечори на Хуторі біля Диканьки», « Миргород »,« Петербурзькі повісті »,« На чужині ».

Учень і сучасник Пушкіна, Гоголь увійшов у російську літературу як один із яскравих і самобутніх письменників, які відіграли велику роль у розвитку вітчизняної культури. Його творчість склалося в історичну епоху, коли в Росії було придушене повстання декабристів - перший виступ проти кріпацтва і самодержавства. У новій суспільно-політичній обстановці Гоголь звернувся до важливих проблем того часу. Продовживши і поглибивши художній метод, відкритий Пушкіним і Грибоєдовим, він написав твори, які стали обвинувальним актом проти підвалин самодержавства.

Глибокий патріотизм, духовний зв’язок з народом змушували письменника усвідомлювати свою величезну відповідальність перед країною:

O «Русь! чого ж ти хочеш від мене? яка незбагненна зв’язок таїться між нами? Що дивися ти так, і навіщо все, що тільки є в тобі, звернуло на мене повні очікування очі? »

Так визначав він свою суспільну місію, своє призначення як письменника-громадянина.

Біографія і творчий шлях Гоголя відрізняються складністю і внутрішніми суперечностями, але в цілому життя цього художника проникнута патріотичної цілеспрямованістю - основною рушійною силою його творчості.

Майбутній письменник народився в культурній української мелкопомещічьей сім’ї. Серед предків його знаходимо імена, що увійшли в історію: прадід письменника, Василь Танський, був наближеним гетьмана Скоропадського. Дід Гоголя, Панас Дем’янович, сам пробивав собі дорогу в життя, і хоча не дослужився до високих чинів (всього лише військовий канцелярист), зате знав п’ять мов, мав славу невичерпним вигадником, майстром розповідати анекдоти і різні історії.

Батько і мати письменника теж були обдарованими людьми. Василь Опанасович після закінчення духовної семінарії служив деякий час поштовим чиновником, проте зробити кар’єру йому не вдалося. В описах біографів він представлений як людина глибокий, розумний, поет і актор, а більше як хороший господар, повністю поглинений справами сімейними клопотами про маєток Д. П. Трощинського, при якому складався керуючим. Мати майбутнього письменника, Марія Іванівна, добре знала народні звичаї, тонко відчувала поезію народної творчості.

Третій син Василя Опанасовича і Марії Іванівни, якому дали ім’я Микола, народився в 1809 р. в селі Сорочинці Полтавської губернії. Дитинство майбутнього письменника минуло в селі Василівка, недалеко від Миргорода, де знаходилася садиба Гоголів-Яновських. Атмосфера в родині Гоголів безумовно сприяла розвитку у вразливого, хворобливого хлопчика інтересу до народної творчості, літературі, театру.

У Кибинцях, куди хлопчик їздив з батьками, крім театру, були колекції картин, зброї, багата бібліотека (Д. П. Трощинський виписував з столиць газети і журнали), домашній оркестр. Тут Гоголь бачив людей, яким судилося потім увійти в історію: драматурга В. В. Капніста - автора відомої комедії «Ябеда», князя М. Г. Рєпніна - малоросійського генерал-губернатора, рідного брата декабриста С. Г. Волконського, І. М. Муравйова-Апостола - батька трьох братів декабристів, підпоручика Полтавського полку М. П. Бестужева-Рюміна. У Василівці щоосені бувала ярмарок. Її Гоголь спостерігав з дитинства, і ці перші яскраві враження послужили йому джерелом для зображення знаменитої Сорочинському ярмарку. Тут же часто вечорами збиралася молодь послухати розповіді старих людей, казки, анекдоти. «Тут-то бували справжні« вечори на хуторі »… тут-то він бачив цих невичерпним баляндрасників, цих оригіналів та сільських франтів, яких зобразив потім, кілька окаріка-Туря, у своїх незрівнянних передмовах до повістей Рудого Панька», - писав П. А. Куліш, перший біограф Гоголя.

Роки навчання письменника у Ніжинській гімназії вищих наук князя Безбородька {1821 -1828) збіглися зі значними подіями в суспільно-політичному житті країни. Це був час, коли в Росії Події, що приголомшили Росію, не пройшли безслідно для гімназії. Після того, як групу викладачів звинуватили в вільнодумстві, тут виникла «справа про вільнодумство». Після слідства, за яким у Петербурзі стежив сам Бенкендорф, вони були вислані з Ніжина із забороною служити в подальшому за навчальним відомству. Гоголь дуже болісно пережив ці події, а про долю улюбленого викладача, професора природного права Н. Г. Бєлоусова, турбувався ще довгі роки.

На формування світогляду і розумовий розвиток гімназистів великий вплив мала і літературна боротьба 20-х років. Вони стежили за новинками і виписували журнали: «Московський телеграф», «Московський, вісник», «Полярну зірку», «Північні квіти», читали всі, що друкував Пушкін. У гімназії видавалися рукописні журнали, була організована учнівська бібліотека, якою завідував Гоголь.

Тут же, в Ніжині, захопився він живописом і театром: малював декорації для шкільних спектаклів, прикрашав обкладинки учнівських журналів, робив ілюстрації, писав картини, виступав в якості режисера та актора.

Дуже важливо відзначити рано виник у Гоголя інтерес до усної народної творчості і його перші літературні спроби. З юнацьких творів письменника збереглися тільки два вірші, але заголовки не дійшли до нас творів говорять про те, що Гоголь пробував перо в різних жанрах: балади, повісті, сатири, ідилії, епіграми, поеми.

Однокашники письменника згадують, що Гоголь вічно пропадав то на ринку, то у мужиків на Магерках (передмістя Ніжина). Від спілкування з простим народом він одержував велике задоволення і все, що чув, записував у книгу, яку завжди носив з собою. Потім ці записи склали «Книгу всякої всячини, або підручних енциклопедію». Ця, майже в 500 сторінок, книга говорить нам про широту інтересів юнака Гоголя, Тут і народні пісні, і описи українських обрядів, загадки, частівки, прислів’я, приказки, українські імена, описи монет різних держав, нотатки з історії архітектури з власноручними замальовками з якоїсь книги, опис давньогрецьких музичних інструментів, нарешті, величезний «лексикон малоросійський» - щось на зразок підготовчих матеріалів до словника української мови.

У цілому Ніжинська гімназія сформувала майбутнього письменника: якщо в 1821 р. батько привіз сюди худенького, незграбного, хворобливого хлопчика, то в 1828 р. це вже юнак, який мріє про службу на благо держави.

Тут же зароджується одна з особливостей його творчості - схильність до містифікації, За зауваженням одного з біографів письменника, гра була у Гоголя ніжинських років виразом повноти натури. Через нерозуміння з боку оточуючих вона часто переходила в містифікацію - це виробило стиль Гоголя, його метод. Вибравши юстицію як єдино можливе місце майбутнього служіння батьківщині, Гоголь всіма силами прагнув до Петербурга. У листі від 3 жовтня 1827 р. він зізнавався: «Тривожні думки, що я не буду могти, що мені перепинять шлях, що не дадуть можливості принести йому (державі) найменшу користь, кидали мене в глибоку зневіру».

Після закінчення гімназії в грудні 1828 т, Гоголь приїздить до Петербурга, щоб здійснити свої юнацькі мрії - стати на службу державі. Однак прослужив він лише півтора року. Після багатьох розчарувань і потрясінь він переконався, що у дрібного чиновника немає ніяких можливостей для високого служіння державі, для проведення в життя ідеалів правосуддя. Служба виявилася дуже далекою від того, про що він мріяв у Ніжині, але в департаментах, канцеляріях, в світі чиновників почерпнув він матеріал для своїх майбутніх творів.