Леся Українка — поетеса універсальна. В її творчості є вірші ніжні, ліричні, які розкривають найтонші переживання закоханої людини або мрії молодої дівчини. І поряд з цими задушевними і зворушливими творами є зовсім інші — за характером, жанрами, ідеями. Лесю Українку називають "співачкою досвітніх огнів", "дочкою Прометея", "поетом революційної боротьби і революційного повстання". Справді, письменниця всією душею ненавиділа соціальне зло і своїми творами надихала читачів на боротьбу з ним.

Бойові, закличні мотиви звучать у вірші "Напис в руїні". Він присвячений єгипетській історії, але ідея твору мала безпосереднє відношення до Росії та України. Леся Українка стверджувала силу і велич народу, який є творцем усього найкращого на землі, зокрема пірамід, споруджених багато століть тому. Мало хто пам'ятає про фараонів, чиї накази виконували раби. А про них, безіменних будівельників, пам'ятатимуть вічно, бо піраміди стали величним пам'ятником народові-творцеві, а назва йому — "Хай згине цар!"

Мотиви революційної боротьби наявні також у поемах. Так, "Давня казка", поряд із ствердженням ідеї служіння поета і поезії інтересам народу, проголошує думку про боротьбу з гнобителями. Головний герой поеми, вільний поет, створює пісні агітаційного змісту. Мужики живуть у вогкій землянці, а пани — у замках. Мужички мають чорні від роботи руки, а пані — тендітні рученьки. Що це? Хто захищає прірву між людьми? Невже люди відрізняються кольором кісток і крові?



Мужики цікаві стали,

чи ті кості білі всюди,

чи блакитна кров поллється,

як пробити пану груди?



Хіба ці рядки не є прямим закликом до народу боротися за своє визволення!

Ще одна поема — "Роберт Брюс, король шотландський" — є, на мою думку, своєрідним підручником з основами складної науки боротьби за волю і щастя. Як і в "Написі в руїні", Леся Українка звертається до історії іншої країни. Шотландія підкорилася завойовникам, її лицарі стали вірними слугами англійського владаря Едварда. Лише єдиний лицар не відмовився від думки про свободу і незалежність — це Роберт Брюс, ватажок повстання проти загарбників.

У творі показано нелегкий шлях до перемоги. Шість разів Роберт Брюс вів на бій своє військо, і шість разів ворог виявлявся сильнішим. Здавалося, перемоги не буде ніколи. Тяжко переживаючи невдачу, Роберт помітив павука, який намагався злізти на стелю. Йому довелося зробити шість спроб, аж поки на сьомий раз павук все-таки "удержався" й до стіни "свою нитку прип'яв". Перемога павука додала натхнення Робертові. Він знову зібрав однодумців, повів їх у бій, і на цей раз англійці склали зброю. Шотландський край знову став вільним!

Як бачимо, Леся Українка вірила, що боротьба за краще життя, якою виснажливою і тривалою вона б не була, обов'язково завершиться перемогою народу. Треба тільки вірити в це, не втрачати бажання і сили духу. А твори нашої видатної поетеси чудово виконували активізуючу роль, додаючи людям впевненості, бажання досягти своєї мети і віри в її здійснення.