"Лісова пісня", на мою думку, — це найкращий твір Лесі Українки. Він не залишить байдужим нікого, бо піднімає безліч питань, одне з яких — що таке кохання і яким воно повинно бути, щоб привести до щастя?

Мавка покохала Лукаша, тільки зачувши його пісню. Лукаш ніби теж захопився цією лісовою дівчиною. Чому ж вони не змогли одружитися і бути щасливими в шлюбі? Звичайно, вони мали зовнішні перешкоди: мати не вподобала Мавку, яку вважала відьмою, і знайшла собі невістку в селі — вдову Килину. Але, я вважаю, що справа тугу Не в матері, бо Лукаш же сам вирішив засилати старостів до Килини, ніхто його не силував. Мавка визнає:





Бач, я за те люблю тебе найбільше,

Чого ти сам в собі не розумієш,

Хоча душа Твоя про те співає.

Виразно-щиро голосом сопілки...



Але Лукаш не збагнув, що вона говорить про прекрасний внутрішній світ, який є кращим, ніж його "хороша, люба врода". Так само і Мавка не розуміє людських звичаїв.



Щоб наші людські клопоти збагнути,

То треба справді вирости не в лісі, —



зауважує Лукаш. Дружина йому потрібна не для кохання, а для праці, на допомогу старій матері. Мавка не тільки не вміє жати, в'язати снопи, але й перешкоджає цьому, бо знає: все навкруги — живе. Вдарити сокирою дерево — це завдати йому болю. Зжати ниву — це вкоротити віку Русалці Польовій.

Отже, вони не розуміють один одного. Вона не може жити за людськими законами, а він — за лісовими.

Але не став щасливим Лукаш і з Килиною, бо виявилося, що вона, дородна, працьовита молодиця, не в змозі осягнути тих скарбів, що ховає Лукаш у своїй душі. Він їй потрібний як батько дітям, як чоловік у господарстві. А Лукаш, побувши вовкулакою, долучився до знань, які раніше йому були недоступні.



Я, жінко, бачу те, що ти не бачиш...

Тепер я мудрим став...



Вона лякається його слів, але не розуміє. Для Килини віковий дуб — це великі гроші, для Лукаша — знак угоди між людьми і лісом. "Потрібне те грання!" — говорить Килина про сопілку, звуки якої у свій час збудили Мавку від зимового сну. Отже, не можуть знайти спільної мови і Лукаш з Килиною.

Любов без духовної спорідненості неможлива. Лукаш, занапастивши свій внутрішній світ, втратив Мавку, але ж не став настільки приземленим, як Килина, і не зміг покохати її. Ось чому в цьому любовному трикутнику ніхто не став щасливим. Отже, одружуючись, треба звертати увагу не на матеріальні вигоди, а на душевну спорідненість. Це і є шлях до подружнього щастя.