"Якби на той час у якійсь із європейських країн з'явився поет такого масштабу, то він би мав усесвітню славу, творчість його була б піднесена на найвищий щабель репрезентації того народу", — писала про Лесю Українку не менш знана поетеса сучасності Ліна Василівна Костенко. Дійсно, високоерудована, з її безпомилковим слухом і хистом до музики, мов, живопису, освітою, здобутою самотужки, Леся Українка ознаменувала цілу епоху в житті нашого суспільства кінця XIX — початку XX століття. Її неповторний стиль, образність творів, всеохоплюючі мотиви зачаровують читача. Мені хотілося б зупинитися на тих образах, які талановита письменниця черпала зі скарбниці античної міфології та Книги книг — Біблії, надаючи їм коли узагальненого світового звучання, а коли й виразно національного.

Багата на зазначені поетичні образи і мотиви поетична спадщина Лесі Українки. Найбільше мене вразила поезія із циклу "Осінні співи" "Ніобея", у якій поетеса розкриває страждання матері, що втратила всіх своїх дітей. Монолог Ніобеї (за грецьким міфом, горда своїми численними дітьми, вона посміялася з Латони, яка мала лише двох, за що і була покарана Артемідою та Аполлоном, які вбили всіх дітей Ніобеї) — це потік болю, але не каяття. Згадуючи кожну дитинку, ридає закам'яніла страдниця, прагнучи забуття і смерті, а не вічних мук у вигляді кам'яної статуї: "Мертва ж бо я і тепер, а тільки живі мої сльози..."

Не менше насичений стражданнями жінки вірш "Дочка Ісфая", написаний у 1905 році під впливом біблійного переказу про одного із ізраїльських суддів, який за перемогу в бою над ворогом дав слово принести в жертву свою єдину дочку і виконав свою обіцянку. Хоч і покірна волі батька, проситься дівчина востаннє поглянути на сонце, гори, зустрітися з подругами, заспівати прощальну пісню про прекрасне життя:



Даруй мені, мій батеньку, той час;

якщо ти хтів би, щоб твоя дитина

одважно йшла на ту дочасну страту,

очей в сльозах до гір не обертала

і з сонцем не прощалася риданням...



Поетеса переймається стражданнями кожного свого ліричного героя, розуміє їх, бо й сама приречена була все життя на муки.

Мабуть, найбільше біблійних та античних образів і сюжетів є в драматичному доробку Лесі Українки. Згадати хоча б такі твори, як "Одержима", "Вавілонський полон", "На руїнах", "В катакомбах", "Іфігенія в Тавриді", "Оргія", "Кассандра" тощо. Особливо хочеться зупинитися на двох із них. У драматичній поемі "Одержима" письменниця по-новому осмислює образ Христа. Вона пише про нього як про чоловіка, в якого можна закохатися і віддати життя, але не за вчення, а за саму людину. Міріам дорікає всім тим, хто дозволив розіп'яти Ісуса, не врятував його, в безсиллі кидає вона в натовп прокльони, знаючи, що за це її заб'ють камінням, і гине з іменем коханого на устах:



Мессіє! коли ти пролив за мене...

хоч краплю крові дарма... я тепер

за тебе віддаю... життя... і кров...

і душу... все даремне!.. Не за щастя...

не за небесне царство... ні... з любові!



Надзвичайно цікавим і оригінальним філософським художнім твором, у якому показані трагічні події з історії Троянської війни, є драматична поема "Кассандра", у якій Леся Українка переосмислює роль пророка в суспільстві. Згідно з міфом, Кассандра була проклята богами: її пророцтвам, які завжди здійснювались, ніхто не вірив. Авторка писала в листі до Ольги Кобилянської про свою героїню: "...вона знає, що слів її ніхто не прийме, але не може мовчати, бо душа її і слово не дається під ярмо". Хоч і чує вслід лише прокльони за пророкований жах, але не може Кассандра приховувати правду. І зовсім по-іншому робить Гелен, віщуючи людям те, що вони хочуть почути: "Що правда? Що неправда? Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть". Леся Українка подала глибоку психологічну характеристику своєї героїні. Драматична поема "Кассандра" стала одним із найкращих філософських творів письменниці, високо оцінених критикою.

Отже, Леся Українка широко використовувала біблійні сюжети та античну міфологію у власній творчості, часто докорінно переосмислюючи певні образи. Такі твори, як "Оргія", "Одержима", "Кассандра" є перлинами української літератури.