Я вибрала долю собі сама.

І що зі мною не станеться —

У мене жодних претензій нема

До Долі — моєї обраниці.



Ліна Костенко



"Безсмертним дотиком до душі" стала для мене поезія Ліни Костенко, м'яка, лірична, лаконічна і точна, вимогливо прискіплива і беззахисно щира. Читаючи й осмислюючи поезію Ліни Василівни, ще раз переконуюся, що саме жінку наділив Господь Бог даром глибоко проникати в суть буття, в суть питання про Всесвіт, про вічність і суть людського життя. Зміст людського життя, його наповненість — це вічна філософська тема, що хвилювала поетесу. Тому так часто в її віршах зустрічаємо філософські роздуми щодо сенсу людського життя.

Майже кожним своїм віршем Ліна Костенко нагадує нам, що життя — це цінний дарунок, що це велика відповідальність, важка праця мозку і серця, вічна боротьба добра і зла. Поетеса весь час нагадує, що ми люди, що саме від нас залежить, яким буде світ, що нас оточує, яким буде життя. Вона нагадує кожному про його неповторність і індивідуальність, про те, що кожний з нас — людина, вінець творіння, і що ми маємо берегти те, що в нас є найкращим:



І не знецінюйте коштовне,

Не загубіться у юрбі,

Не проміняйте неповторне

На сто ерзаців у собі!



Людина повинна повсякчас думати про своє життя, тільки тоді вона зможе прожити його гідно: "Єдине, що від нас іще залежить, — принаймні вік прожити, як належить". Людина має все на світі пережити, вповні прожити свої роки. Адже "кожний фініш — це, по суті, старт". Ніколи не треба впадати у відчай, треба вірити в свої сили. Найвище уміння — почати "спочатку життя, розуміння, дорогу,себе".

Поезія Ліни Костенко художньо осмислює загальнолюдські цінності, примушує задуматись над тим, що залишає по собі людина; нагадує про день, коли людина має відповісти за своє життя:



Настане день, обтяжений плодами.

Не страшно їм ні слави, ні хули.

Мої суцвіття, биті холодами,

Ви добру зав'язь все-таки дали.



Думки про істинні цінності знаходимо й у вірші "Вже почалось, мабуть, майбутнє". Тут ми читаємо: "Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине". Ці слова наштовхують на думки про швидкоплинність людського життя, нагадують про справжні вартості, про духовні цінності людства.

Поезія Ліни Костенко — це безупинна робота думки в намаганні осягнути вічні теми, що хвилюють людство, мабуть, з самого його зародження.