І сьогодні в серцях українських людей живуть пісні легендарної поетеси-співачки з Полтави Марусі Чурай, що ввійшла в нашу історію світлою, але водночас трагічною постаттю. Легенда про цю талановиту дівчину обросла такими життєвими подробицями, що їх сприймаємо як реальність. Про Марусю Чурай написано повісті, п'єси, поеми. Одним із найвідоміших творів про Марусю Чурай є роман у віршах Ліни Костенко "Маруся Чурай".

Цей твір зацікавлює та інтригує читача вже з перших рядків, адже починається він досить своєрідно — з кульмінації — суду над Марусею. Дівчину звинувачено у смерті Гриця, її коханого. Біль обпікає душу дівчини, бо вона невинна. Отруту вона приготувала для себе, а Гриць самохіть випив її. Дівчині боляче ще й від того, що вона не може зрозуміти, що сталося з її коханим, чому він змінився, чому зрадив. Марусине кохання виросло, як пісня, з повноти душі, тому важко їй простити зраду, тому й відмовляє вона Грицю, який повернувся до неї з каяттям і проханням стати його дружиною. Маруся вважає, що розтоптане зрадою кохання неможливо відродити. Для неї воно було єдине, священне:



Моя любов сягала неба,
А Гриць ходив ногами по землі... 



Маруся не промовила жодного слова виправдання на суді. Свою таємницю вона довіряє лише Сонцю:



Не помста це була, не божевілля,
Людина спроста ближнього не вб'є. 
Я не труїла. Те прокляте зілля 
Він випив сам. Воно було моє. 



Ці слова звучать як гімн коханню і вірності. Маруся не бореться за своє життя, але її поведінка на суді — це відстоювання людської гідності, справедливості. Тому в даному випадку є всі підстави говорити про "високу" трагедію. Так, образи Марусі і Гриця — трагічні, життєве кредо Марусі — чесність. Вона не скоро зрозуміє причину свого нещасливого кохання. Гриць же "народився під та кою зіркою, що щось в душі двоїлося йому", він метався між двома світами — між піснями й лицарськими ідеалами Марусі та вишняківськими достатками й убогістю душі. Він не зміг зрозуміти злету Марусиної душі, повівся з нею жорстоко та егоїстично. Образ Гриця Бобренка надзвичайно складний і трагічний. Він увесь, крім хіба що серця, поринув у міщанське багно, душа ж його рвалася до Марусиних пісень.

Роман у віршах "Маруся Чурай" — це твір зрілого майстра. Це вершинна книга Ліни Костенко, яка в змалюванні образів роману проявила себе як тонкий психолог. Завдяки цьому твір вражає своєю психологічною навантаженістю.